СЕКРЕТАР

СЕКРЕТА́Р¹, я́, ч.

1. Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо. Повернувся [Шавкун] за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Мирний, І, 1949, 384); // Особа, що веде ділове листування окремої людини. «Пишу я — Майк. Тебе, тату, не застав дома. Ти вийшов кудись розхвильований, як сказав мені твій старий секретар» (Ю. Янов., II, 1958, 61); * Образно. Моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і цю безвладність тіла серед цвіту яблунь, і гру світла (Коцюб., І, 1955, 420).

Губе́рнський секрета́р — у дореволюційній Росії — цивільний чин дванадцятого класу; Держа́вний секрета́р — назва міністра закордонних справ у США; Коле́зький секрета́р — у дореволюційній Росії — цивільний чин десятого класу.

2. Особа, що веде протокол зборів, засідання і т. ін. Майор Воронцов зібрав комуністів і комсомольців.. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів, не складали резолюцій. Часу для цього не було, групи мали ось-ось виступати (Гончар, III, 1959, 96).

3. Виборний керівник якої-небудь організації, якогось органу. Секретарі військових партійних організацій і керівники політорганів беруть участь в роботі місцевих партійних комітетів (Статут КПРС, 1961, 28); Він був секретарем комсомольської організації (Зар., Світло, 1961, 4); У райкомі його прийняв перший секретар Корнієнко. — А, Дорош. Сідай. Я зараз (Тют., Вир, 1964, 196); Відповідальний секретар Спілки письменників України.. поділився своїми думками про критику і сучасну літературу (Літ. Укр., 27.ХІ 1970, 2); // Виборна службова особа у складі найвищих та місцевих органів державної влади СРСР. Секретар Президії Верховної Ради УРСР; Секретар сільради; // Один із членів якого-небудь виборного органу, що веде діловодство й поточну організаційну роботу. Секретар місцевкому; // Особа, що очолює організаційно-адміністративний або виконавчий орган міжнародної організації. Генеральний секретар ООН; Генеральний секретар Всесвітної федерації профспілок.

4. Керівник поточної роботи установи, органу або якого-небудь відділу. Вже через тиждень після свого листа я мав дуже малі одповіді од секретаря видавництва (Коцюб., III, 1956, 457); Секретар редакції перегорнув сторінки її твору, записав адресу (Донч., V, 1957, 510); Перебрався [О. Довженко] навесні 1922 року в Берлін, на меншу посаду секретаря генерального консульства УРСР в Німеччині (Довж., І, 1958, 18).

Уче́ний секрета́р — службова особа, що відповідає за організацію поточної роботи в науковій установі. [Вася:] А це — наш майбутній учений секретар. [Убийбатько:] Який там секретар! Роман Убийбатько (Мик., І, 1957, 355).

СЕКРЕТА́Р², я́, ч. Хижий птах з довгими ногами та з чубчиком на голові у вигляді гусячого пера. Поїдають отруйних змій і багато птахів: ..каня, ворони, секретар та деякі інші (Визначник земноводних.., 1955, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 112 - 113.