РЯДНЯНИЙ

РЯДНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до рядни́на 1. Сплюнувши в руки, міцно вчепився [Митрофан] ними в рядняні цупкі гузирі (Гончар, II, 1959, 152); // Зробл., пошитий з ряднини. Тримаю в руках рядняну торбину, вона обтягує мої руки донизу (Збан., Єдина, 1959, 156); // у знач. ім. рядня́не, ного, с. Те, що зроблене або пошите з ряднини. — Помиляєшся ти, небого! Не в тім розкіш, що сьогодні шерстяне, а завтра рядняне, а в тім, що завжди є те, чого треба (Л. Янов., І, 1959, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 924.

Рядняний, а, е. Сдѣланный изъ дерюги. На Ковалівці усе дівки да убогії, кроїли дари ряднянії. Чуб. III. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 92.