РОЗЩИТУВАТИСЯ

РОЗЩИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЩИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., заст. Розраховуватися. Одержавши вінець, він з майстром попрощався, І з хлібодавцями своїми розщитався, І царському гонцю назустріч сам подався (Фр., XIII, 1954, 352); [Андрій:] Правду кажеш ти, що ми були тобі винуваті.. За твою.. зраду та бісовське [бісівське] лихо, що ти на нас усіх замишляв, ми не заплатили тобі. Розщитаємось лишень, пане Саво! (Кост., І, 1967, 199); — Шику-уйсь! — пролунав батьків наказ.— По порядку номерів розщитайсь! (Юхвід, Оля, 1959, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 871.