РОЗЧІПЛЮВАТИ

РОЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. розче́плять; док., перех. Відчіплювати одну річ від другої; роз’єднувати, розтискати що-небудь зчеплене, стиснуте. Іванко розчіплює кліщі і кладе їх на лавку (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 202); Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 862.

Розчіплювати, люю, єш, сов. в. розчепи́ти, плю, пиш, гл.

1) Расцѣплять, расцѣпить. Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю. Харьк.

2) Разнимать, разнять. Як дав же він мені молотьби, так і зуби розчіплювали. Г. Барв. 289.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 62.