РОЗХРИСТУВАТИ

РОЗХРИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХРИ́СТАТИ, аю, аєш, док., перех. Розстібати перев. на грудях (одяг). — Та й пече ж як…— глянув на сонце Бровко і почав розхристувати на грудях сорочку (Добр., Тече річка.., 1961, 230); Зараз знайшла [Марія] голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити. Тихін розхристав полушубок (Головко, II, 1957, 154); // Оголювати, відкривати (перев. груди). [Гільзе (розхристує груди):] Ось тут була штучка, завбільшки з наперсток (Л. Укр., IV, 1954, 251); Санітарка широко розхристала Одарці пазуху, аж жахнулася хвора (Ле, Ю. Кудря, 1956, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 855.