РОЗТРИВОЖУВАТИСЯ

РОЗТРИВО́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.

1. Ставати стривоженим, неспокійним, починати хвилюватися. Розтривожився Дмитрій, збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 207); Чогось такий жаль охопив мене за цими лісами.. і за отими красноголовцями, які будуть тебе виглядати в жнива, що я зовсім розтривожився (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 23); //Сповнюватися тривогою, неспокоєм, хвилюванням (про душу, серце). Нимидора прокинулась і почувала, що її душа розтривожилась (Н.-Лев., II, 1956, 246).

2. тільки недок. Пас. до розтриво́жувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 831.