РОЗСТРОЮВАТИ

РОЗСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.

1. Розладнувати стрій, ряди, порушувати рух і т. ін. Козацька кіннота навальною атакою розстроювала ряди шведів і захоплювала у них артилерію (Іст. УРСР, І, 1953, 323); // Приводити в стан небоєздатності, замітання. По головній вулиці рухалась синьожупанна дивізія.. П’ятнадцять вершників вилетіли назустріч дивізії і, зупинившись несподівано й буквально скотившись з коней, вдарили по дивізії з п’ятнадцяти ручних кулеметів, розстроївши всі її нерви в одну мить (Довж., І, 1958, 152).

2. Порушувати лад музичного інструмента. Нараз якийсь новий.. тон затремтів у повітрі. Захитав він попередню гармонію, але не розстроїв її (Фр., III, 1950, 128); // Порушувати, розладнувати роботу якого-небудь механізму. — Василя не приймемо, він тілько розстроює іграшки (Мирний, IV, 1955, 91).

3. Заважати нормальному протіканню чого-небудь. Поганий економічний порядок розстроює чимраз дужче родинне життя нашого (та й то не лишень нашого) народу (Фр., XVI, 1955, 72); // Не допускати до здійснення чого-небудь. Чоловік думає: зціплю зуби, а діла великого не розстрою.. (Ков., Кутя.., 1960, 47).

4. Доводити до ненормального, хворобливого стану. Не хотіла б я, щоб мама скучала без вас у Колодяжному.. та розстроювала гірше свої, вже і так розстроєні, нерви (Л. Укр., V, 1956, 154).

5. Створювати поганий настрій, завдавати смутку. Він висох, звичайно, поменшав, став помітно нижчий за сина. Це його розстроює (Довж., II, 1959, 103); Начкова промова попсувала трохи веселий настрій товариства, а особливо розстроїла судового радника (Фр., VI, 1951, 214); — Еге-ге, щось розстроїло нашого майбутнього сталевара (Донч., V, 1957, 443).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 818.