РОЗРІЗНЯТИ

РОЗРІЗНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. і без додатка.

1. Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (Турч., Зорі.., 1950, 11); Сонце в повнім блиску горіло на небі, повітря було ясне, і око могло докладно розрізнювати всі форми природи (Коб., І, 1956, 500); Поклала [Тамара] поряд відношення з справжнім його підписом і порівняла з тим, що сама зробила — не можна розрізнити (Хижняк, Тамара, 1959, 100); // Визначати, відрізняти за якимись ознаками. Марксисти-ленінці розрізняють націоналізм пригноблених націй і націоналізм гноблячих націй (Програма КПРС, 1961, 41); Не можна вже було розрізнити — ворожнечі то обійми чи братерства (Хотк., II, 1966, 285).

2. Встановлювати за певними особливостями, відмінностями, характерними рисами різницю між чим-небудь. Розрізняли лише весну, літо, осінь та зиму, а добу ділили на день та ніч (Коцюб., III, 1956, 7); По корі можна розрізняти дерева (Стол.-буд. справа, 1957, 15); .. іноді відробіткова система переходить у капіталістичну і настільки зливається з нею, що стає майже неможливо відокремити одну від одної і розрізнити їх (Ленін, 3, 1970, 183).

РОЗРІЗНЯ́ТИ² див. розрі́знювати¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 794.

Розрізняти, няю, єш, сов. в. розрізни́ти, ню́, ниш, гл.

1) Раздѣлять, раздѣлить, разлучать, разлучить. Треба розрізнити парубка та дівку. Грин. І. 280.

2) Различать, различить, разбирать, разобрать. Не може розрізнити, що говорять: стілько було сміху. Г. Барв. 311.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 55.