РОЗМИВАТИ

РОЗМИВА́ТИ, а́є, недок., РОЗМИ́ТИ, и́є, док., перех.

1. Руйнувати поверхню грунту, поступово змиваючи, зносячи її частинки (про воду). Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (Коцюб., III, 1956, 349); Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (Донч., IV, 1957, 207); А хвилі, Що берег не один розмили, Валами йдуть (Перв., І, 1958, 147); // Робити грузьким, в’язким (шлях); псувати. Дощі розмили шляхи (Собко, Шлях.., 1948, 215); // безос. Знову весна. Дорогу розмило (Шер., Генерал Орленко, 1948, 49); // Руйнувати, знищувати (яку-небудь споруду) сильною течією, надмірною кількістю води. В того повінь останній прикладок сіна потягла, іншому хату розмиває (Гончар, Таврія, 1952, 16); Велетенські хвилі все дужче бились об каміння, хлюпали на дамбу, розмивали залізничну колію (Коцюба, Нові береги, 1959, 375); Темної горобиної ночі вода розмила греблю, зірвала перемичку між старими й новими виробками (Мушк., Серце.., 1962, 240).

2. Частково змиваючи, робити невиразним, нечітким (яке-небудь зображення, напис, малюнок і т. ін.). Вода розмила сліди.

3. перен. Підривати, ослаблювати що-небудь. КПРС високо оцінює боротьбу, яку ведуть комуністи братніх країн проти будь-яких спроб розмити позиції нового ладу (До 100-річчя .. В. І. Леніна, 1970, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 739.

Розмивати, ва́ю, єш, сов. в. розмити, мию, єш, гл. Размывать, размыть, подмывать, подмыть. Прудка ріка береги розмиває. Ном. № 5574. Нехай мої руці поїдять гадюці, а білеє тіло вода розмиє. Грин. III. 266.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 51.