РОЗКЛАНЮВАТИСЯ

РОЗКЛА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗКЛА́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.

1. Кланятися багато на знак поваги до кого-небудь. Перехрестившися разів зо п’ять і вдаривши три земні поклони, Василь почав розкланюватися на всі сторони (Фр., І, 1955, 148); Семен безперестанку розкланювався, трохи підіймаючи циліндр (Ільч., Серце.., 1939, 170); // Відповідати поклонами на оплески, вітання публіки. Проти своєї волі Рибаков потрапив у становище бухгалтера, одруженого з співачкою. Співачка чудово проспівала, зал аплодує їй, а чоловік вийшов на сцену розкланюватися (Довж., III, 1960, 238); Нарешті музика вщухла. Танцюристи манірно розкланялись і зникли в сусідній кімнаті (Добр., Очак. розмир, 1965, 321).

2. Кланятися кому-небудь при зустрічі або прощанні. Зустрічаючись випадково на вулиці, вони обмінювалися кількома словами і розкланювались (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 97); Айра Олдрідж розкланявся з усім товариством зразу (Ільч., Серце.., 1939, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 702.