РОЗКЛАДАТИ

РОЗКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗКЛА́СТИ і рідше РОЗІКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех.

1. Класти, розставляти, розміщати окремо одне від одного, у різних місцях (все або багато чого-небудь). Баба принесла ложки, видельця й ножі й розкладала їх [на столі] з такою повагою, неначе готувалась приносити жертву богам (Н.-Лев., III, 1956, 47); Він помагав мені розкласти речі в призначеній для мене кімнаті (Коцюб., II, 1955, 246); // Класти на якій-небудь поверхні знаряддя праці, їжу, білизну тощо, готуючись до роботи, обіду, відпочинку і т. ін. Під возом в холодочку на розстеленій ряднині мати розкладала полудень (Іщук, Вербівчани, 1961, 14); Озирнувся [Тимко], вона вже стояла ззаду і посміхалась: — Давай тобі постельку постелю,— і швидко почала розкладати постіль (Тют., Вир, 1964, 477); Розіклавши папери, Таня почала їх уважно перечитувати й ставити на кожному з них свої помітки (Епік, Тв., 1958, 464); Дідок завжди сидів у своєму кутку за піччю, розіклавши біля себе своє немудре майно: ножиці, циганську голку, нитки і різне шкураття (Тют., Вир, 1964, 358); // Розміщувати, розставляти що-небудь у порядку, зручному для загального огляду. Хлопці вже починали читати склади на.. табличках, які розкладав і складав професор (Фр., II, 1950, 58); — Збудуємо з цієї хати-пустки клуб, а потім розкладемо тут наші експонати, гербарії, колекції, зібране насіння, коробки з жуками та метеликами,— захоплено продовжував Льошка (Мокр., Острів.., 1961, 23); // Розподіляти що-небудь на порції. Торти розкладають на десертні тарілочки лопаточками, а пиріжки і печиво — щипцями (Укр. страви, 1957, 399); — Прошу, — вклоняється господиня, — сідайте до столу.. — Марія Миронівна розкладає яєчню (Собко, Матв. затока, 1962, 210); // Класти у певному порядку гральні карти, займаючись ворожінням або пасьянсом. Коло лампи нахилившись сиділа молодиця й розкладала брудні, обірвані, м’які карти (Григ., Вибр., 1959, 189); Звеліла [пані] подати чаю, замовкла, задумалась й знов розклала пасьянс (Коцюб., II, 1955, 247).

Розклада́ти (розкла́сти, розікла́сти) чемода́н (скри́ньку і т. ін.) — виймаючи речі з чемодана (скриньки і т. ін.), розбирати їх, розміщати, розставляти. Звичайно, можна було сказати, що вона не вкладає, а, навпаки, розкладає свій чемодан, але дурити Дарину Павлівну Марта не могла (Собко, Срібний корабель, 1961, 139); Тоня розклала свою сумку-аптечку (Головко, І, 1957, 466).

2. Класти що-небудь, розправляючи, розтягуючи по поверхні. Здається, він ладен був скаржитись на складачів карти, та біда, що нікуди було подати скаргу. Тому Антонович сам робить і висновок, наче виставляє школярам оцінку. — Я їх навчу складати,— погрожує він, розкладаючи карти на вичовганих колінах (Гончар, III, 1959, 275); Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розклав великі шматки полотна білити на сонці (Коцюб., І, 1955, 17); // Класти, розкриваючи що-небудь (книгу, зошит і т. ін.). Я сідаю біля нього [директора] й розкладаю на столі конституцію (Ю. Янов., II, 1958, 35); Не спить він [Ілліч] і, книгу розклавши якусь, Кінчає статтю, ще в купе розпочату (Бажан, Роки, 1957, 249); // Простягати, простирати що-небудь (гілля, крила, ноги і т. ін.). Стара дуплява грушка широко розкладала довге гілля (Кобр., Вибр., 1954, 166); // Розставляти який-небудь складений предмет, розгинаючи, розпрямляючи в місцях згину, з’єднання. Брезентова розкладайка жде свого господаря в садку. Віталик розклав її, випробував, приліг (Гончар, Тронка, 1963, 105).

3. Укладаючи дрова, хмиз і т. ін., розпалювати, розводити вогонь. Ніхто не знав, що робити: чи спати йти лягати, чи знову розкладати ватру та лагодити сніданок (Хотк., II, 1966, 154); Мов в купальну ніч на грищі Розіклали ось кострище Та й засіли околеса, Як рибалки коло плеса (Манж., Тв., 1955, 169).

4. Ділити на складові частини, елементи. Слухає, слухає [Марусяк] .., з хоробливою швидкістю розкладає звук на його складники, підшукує причини (Хотк., II, 1966, 245); З допомогою світла рослина розкладає вуглекислий газ, що є в атмосфері, на кисень і вуглець (Фізика і с. г., 1948, 53); Капличка така проста, що можна її розкласти на два-три елементи (Коцюб., II, 1955, 240); Якби кисень, що поглинається земними рослинами і тваринами у процесі дихання, не утворював воду, то протягом двох мільйонів років рослинність земної кулі розклала б всі моря і океани, всю воду на землі (Наука.., 8, 1953, 19); // Подавати який-небудь математичний вираз у вигляді суми або добутку інших виразів. Розкласти число на доданки; // Аналізуючи що-небудь, ділити умовно на складники. Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе (Мушк., Серце.., 1962, 184); Єсть різні елементи, на які можна розкласти всяку творчість аналізом (Еллан, II, 1958, 69).

Розклада́ти (розкла́сти) на но́ти — писати музику на який-небудь текст. Та й купер’яни ніби вже давно Живуть лише у пісні, що розклав На ноти Лисенко (Рильський, Зграя.., 1960, 50).

5. розм. Піддавати що-небудь детальному аналізові. Говорив Суворий .. Він розкривав перед аудиторією минуле культурницьких і культурних процесів, по ниточці розкладав течії (Досв., Вибр., 1959, 385).

Розклада́ти (розкла́сти) в умі́ (і сяк, і так і т. ін.) — все зважувати перед тим, як приймати яке-небудь рішення. [Грицько:] Уже ж я і сяк розкладаю, і так; голова кругом від думок іде, і нічого не пригадаю (Мирний, V, 1955, 152); Розкла́дати (розкла́сти) по пу́нктах — привести у певну систему, логічну послідовність.

6. Розподіляти що-небудь між кимсь, керуючись певними розрахунками. Він своє поземельне справив, розклад, що на церкву або на що друге розкладають, оддав (Григ., Вибр., 1959, 260); Суд вирікала [Дідона], закони заводила і поміж людьми То постановою, То жеребком розкладала роботи (Зеров, Вибр., 1966, 236).

7. перен. Доводити до повного морального занепаду, розладу; дезорганізовувати. Капіталізм, з його експлуатацією людини людиною, з його шовіністичною і расистською ідеологією, з властивим йому моральним занепадом, розгулом спекуляції, корупції, злочинності розкладає суспільство, сім’ю, людину (Програма КПРС, 1961, 28); — Ти навіть не уявляєш собі, як цей сотник у твоєму ж воєводстві розкладає людей (Ле, Наливайко, 1957, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 700.