РОЗЗИЧАТИ
Значення роззичати це
РОЗЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Роздавати в позику; розпозичати. Хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз «скупий» (Коб., II, 1956, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 680.
Роззичати, ча́ю, єш, сов. в. роззи́чити, чу, чиш, гл. Раздавать, раздать въ долгъ. Злишні гроші роззичали, сли хто потребував позички. МУЕ. III. 58.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 45.
роззичати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| rusticate | роззичати |
роззичати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| rozzychaty | rozzychaty | rozzychaty |
роззичати Рід - дієслово, недоконаний вид
роззичати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | роззичаю | роззичаємо |
| 2 особа | роззичаєш | роззичаєте |
| 3 особа | роззичає | роззичають |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | роззичатиму | роззичатимемо |
| 2 особа | роззичатимеш | роззичатимете |
| 3 особа | роззичатиме | роззичатимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | роззичав | роззичали |
| Жіночий рід | роззичала | |
| Середній рід | роззичало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | роззичаймо | |
| 2 особа | роззичай | роззичайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | роззичаючи | |
| Минулий час | роззичавши |
роззичати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |