РОЗЖАРЮВАТИСЯ

РОЗЖА́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЖА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. Сильно нагріваючись, ставати надто гарячим; розпікатися (про предмети). Кожухи кулеметів розжарюються, аж пашать (Довж., I, 1958, 82); Він [утюг] розжарився так, що, здавалося, шипів навіть від погляду (Собко, Стадіон, 1954, 240); // Пекти сильніше, ніж звичайно (про сонце). Сонце розжарювалося, і Зоя сідала на край поля між кукурудзою, віддихала… (Коб., III, 1956, 469); // Світити, палати сильніше, ніж звичайно (про зорю, заграву і т. ін.). За Преславою всю ніч буяла пожежа, багряна заграва то розжарювалась, то пригасала на небі (Скл., Святослав, 1959, 505); // тільки док. Розпашітись від перенапруги, утоми і т. ін. Розжарилась, працюючи на току; Розжарились щоки.

◊ Розжа́рилась атмосфе́ра — створилась напружена обстановка. За ніч атмосфера в домі Пугала ще більше розжарилась (Панч, На калин. мості, 1965, 168).

2. тільки недок. Пас. до розжа́рювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 677.