РОЗДУМУВАТИСЯ

РОЗДУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗДУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Те саме, що розду́мувати 1. Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк на початках був зрадів, але потім почав роздумуватися — і взяли його сумніви (Хотк., II, 1966, 103); Роздумався я отакечки, розгадався, та, трохи позітхавши, почав всміхатись (Вовчок, VI, 1956, 270): За минулим Валентин Модестович особливо не шкодував. Та коли отак роздумаєшся, якось сумно стає, що ті часи вже не повернуться (Шовк., Інженери, 1956, 159); // про кого — що; також із спол. що, як і т. ін. Розмірковувати з приводу кого-, чого-небудь. Частенько-часто, сидячи поруч із дівчиною, роздумувався він про свою жінку (Вовчок, І, 1955, 151); За роботою та за турботою і часу не було роздуматися, як же воно зі мною далі буде (Мур., Бук. повість, 1959, 5); // безос., рідко. Я любила самоту, мамо. В ній працювалося і роздумувалося так свобідно й легко (Коб., II, 1956, 322).

2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що розду́мувати 4. Горпина кинулася була, щоб завернути чоловіка, але зразу й роздумалася (Л. Янов., І, 1959, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 673.

Роздумуватися, муюся, єшся, сов. в. роздуматися, маюся, єшся, гл. Одумываться, одуматься, размыслить. А навпослі матусенька роздумалася: вернись, вернись, мій синочку! Чуб. V. 878. Катренько, роздумайся добре! МВ. ІІ. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 44.