РОЗВЕРЕДЖУВАТИ

РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм.

1. Викликати, заподіювати біль, торкаючись хворого місця, рани. Обережно, щоб не розвередити свої чиряки, які йому мати намастила олією і пов’язала розірваною сорочкою, Іллюша злазить з печі і проходить з кухні в кімнату (Перв., Невигадане життя, 1958, 139).

2. перен. Викликати, посилювати які-небудь почуття, спогади, бажання. Згадка розвередила неприємні спогади, які ще й досі викликали досаду (Панч, І, 1956, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 625.

Розвереджувати, джую, єш, сов. в. розвереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Растравлять, растравить, разбередить. Я ще гірш розвередив твою болячку. Стор. II. 234.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 34.