РОЗВАГА

РОЗВА́ГА, и, ж.

1. Те, що розвеселяє, розважає людину. Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (Скл., Святослав, 1959, 95); Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами разом з матерями або верхи. Все, що зустрічатиметься їм у путі, буде для них розвагою і радістю (Тулуб, В степу.., 1964, 38); // перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей. Ясно, що й на ялинці чи на іменинах у Кіри Бася вигадала чимало дотепних розваг (Коп., Десятикласники, 1938, 222); // Місце, де людина може повеселитися, розважити себе. Тут, біля Дніпра, безліч розваг (Донч., VI, 1957, 12); Культурних розваг в комуні було тоді небагато. Приміщення під клуб ще не було відремонтоване (Мик., II, 1957, 476).

2. Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха. Воно так боліло, бідне серденятко в молоденької дівчини, зоставшися саме, саме на всьому світі — без помочі, без розваги… (Гр., І, 1963, 266).

3. Дія за знач. розважа́ти. І не диво, що вона щиро прихилялася до Гордієвих слів. Адже він обрятував її від смерті, душу їй одживив своєю щирою розумною розвагою (Гр., ІІ, 1963, 120); В кінці вулиці стояв високий будинок; то був театр, — панська примха, для розваги (Н.-Лев., ІІ, 1956, 206); Йон мусив порадитись найповажніших жінок, які по недовгій розвазі поклали допустити з мужчин тільки Йоча, маючи на увазі не останню роль, яку він грав у нинішньому важному випадкові (Коцюб., І, 1955, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 621.

Розвага, ги, ж. Утѣшеніе, успокоеніе, развлеченіе. Левиц. Пов. 142.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 33.