РОГАЧ

РОГА́Ч, а́, ч.

1. Довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. Вона полізла з рогачем у піч, засунула горщик, обгорнула жаром, накрила покришкою (Мирний, І, 1949, 318); Пані Палійова вже поралась коло печі з чавунами та рогачами, щоб нагодувати свого голодного, дорогого гостя (Морд., І, 1958, 217); Я вже навчилася рогачем витягати з печі й ставити назад горщики і глечики, — похвалилася Ніна (Коп., Земля.., 1957, 254); * У порівн. Присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах (Стельмах, І, 1962, 257).

2. Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.). Цілими годинами підглядає [Мирон], як прибігають пити тонконогі серни з малими.. серненятами і цапи-рогачі (Фр., IV, 1950, 329); За сітчастою огорожею Оброшинського зоопарку — біля кущів просторого вольєра гордовито походжає цеглясто-жовтий рогач [плямистий олень] (Наука.., 3, 1969, 18).

3. Жук, верхня щелепа якого має форму рога. А он кузьки лазять, стрибають коники, метелик в’ється понад стеблинами, повзуть мурахи, сонечка, рогачі, жучки різні — чорні, золоті, темно-зелені, руді… (Крот., Сини.., 1948, 26); Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (Донч., III, 1956, 62).

4. Палиця з розвилкою на кінці. При ручному підніманні і установленні дерев’яної опори застосовують рогачі.. Послідовним переміщенням рогачів від вершини до комля опору піднімають у вертикальне положення (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 591.

Рогач, ча, м.

1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном.

2) = Рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458.

3) = Олень. Вх. Пч. II. 6.

4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. Ум. Рогачик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 27.

рога́ч — предмет старовинного хатнього начиння — довгий де­рев’яний держак з двома метале­вими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають із неї горщики, ча­вуни і т. ін. Нагодують калачем, та і в спину рогачем (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 503.