РИМСЬКИЙ

РИ́МСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ри́мляни і Рим. Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Шевч., ІІ, 1963, 385); Далеко від міста на високій скалі стояв багатий жіночий монастир. Се був колишній римський замок (Фр., IV, 1950, 152); Ми знаємо про загибель аристократичних культур (грецької і римської) під ударами германо-галльських дикунів (Еллан, ІІ, 1958, 59); По містах Провансу збереглися старовинні, ще з часів римського панування, цирки, де й досі, раз на два тижні, здається, відбуваються бої биків (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 70); // Власт. римлянам, такий, як у римлян. [Прісцілла:] Яка ж то «вірність» буде, що пенатам не поклонюсь я вдома, а прилюдно з матронами піду богам служити, як вимагає давній римський звичай? (Л. Укр., II, 1951, 382); У нижнім поверсі — парадні покої. Вестибюль римського стилю І століття, їдальня — ренесанс II століття, Флоренція (Вишня, І, 1956, 165).

∆ Ри́мське пра́во — сукупність правових норм, вироблених у Стародавньому Римі, що виражали волю панівного класу рабовласників і були засвоєні багатьма європейськими державами. [Кай Летіцій:] І знаєш ти, що нам дає ту велич? То римське право, то закони наші, яким нема на цілім світі рівних! (Л. Укр., II, 1951, 365); Ри́мський ніс — правильної форми великий ніс з горбинкою. Це був високий і стрункий сухорлявий юнак з римським носом і довгим волоссям, у сірому пальті (Донч., VI, 1957, 522); Ри́мський па́па — глава католицької церкви. На місці тої вовчої ями, де брати повиростали, було пізніше збудовано так званий Ватікан, де оселилися і де й досі живуть так звані римські папи (Вишня, І, 1956, 455); Ри́мські ци́фри — знаки чисел: І, II, III, IV, V, VI та ін., запозичені від стародавніх римлян.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 535.