ПІДРА

Підра, ри, підря, рі, ж.

1) (підра). Чердакъ для храненія сѣна, сѣновалъ. Вх. Зн. 51.

2) мн. Закоулки, сокровенныя мѣста. О, уже, пішла скрізь по підрах! Усе вилазила. А шо найшла? Херс. у. Слов. Д. Эварн. Нишпорив по підрях. См. Подря.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 176.

пі́дра = пі́дря —

1) сінник, гори­ще як приміщення для зберігання сіна;

2) у множині — закутки, схо­ванки, заповітні місця; у сполу­ченні; ла́зити (ни́шпорити) по пі́драх — настирливо, ретельно шука­ти що-небудь заховане (передусім у хаті, обійсті).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 454.