ПІДКОВУВАТИ

ПІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех.

1. Прибивати підкови до копит. Укриває [чоловік] його [коня] в мороз, підковує його для дороги, щоб не розбивав собі копит (Фр., IV, 1950, 121); — Купив [батько] коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Март., Тв., 1954, 143); — Що ж ми будемо робити без коваля? ..Нікому буде ані косу поклепати, ані коня підкувати (Юхвід, Оля, 1959, 124); * Образно. [Тарас:] Друга ультрацінна для нас річ, як ви кажете, — це той самий ентузіазм, що його ми принесли сюди з фронтів і не розгубили тут, не розбазарили його, а підкували наукою, теорією Маркса і Леніна (Мик., І, 1957, 176).

2. на що і без додатка, перен., розм. Додатково навчати кого-небудь або давати кому-небудь певні знання, відомості, а також спеціальну підготовку. — Щасливий ти, Вогник, — відповіла Ольга. — Можеш кричати «ура», вирішили підкувати тебе на справжнього комуніста. — Як підкувати? — не второпав юнак. — Підучишся на тому боці, за Збручем (Козл., Ю. Крук, 1957, 543).

$ Підко́вувати (підкува́ти) на всі чоти́ри кого: а) добре навчати кого-небудь, даючи широкі знання; б) карати за які-небудь вчинки. — Гляди мені, гляди, — в тон йому сказав Артем. — Підведи тільки нас! Я тебе підкую! На всі чотири! (Головко, II, 1957, 527).

ПІДКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.

1. розм. Набувати додаткових знань або певного досвіду, відомостей, спеціальної підготовки. Ця новина неабияк порадувала її. Увага райкому полестила їй. Вона діставала змогу повчитися [на курсах], трохи підкуватися з політграмоти (Коцюба, Нові береги, 1959, 333).

◊ Підко́вуватися (підкува́тися) на всі чоти́ри — добре навчатися чогось, набувати широких знань. [Вітровий:] Моряки не здаються.. Там у мене в курені ціла бібліотека, читаю, вчусь, веду бесіди в ланках як агітатор.. Одним словом, підковуюсь на всі чотири (Корн., II, 1955, 222).

2. тільки недок. Пас. до підко́вувати. Тут [у кузні] кувались вози, тачки та теліжки, підковувались коні (Фр., VII, 1951, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 437.

Підковувати, вую, єш, сов. в. підкувати, кую́, єш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 168.