ПУТО

ПУ́ТО, а, с. (мн. пу́та, пут).

1. Ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування (перев. під час випасу). Ой коні мої червонії, зеленії пута (Чуб., V, 1874, 275); Коні пішли ступою, форкаючи іноді від куряви, залізне путо стиха побрязкувало (Коцюб., І, 1955, 240); Пошле [пані] було індиків пасти. Я попутаю їх, наче коні. Лежать вони любенько цілий день на полі: не вміють у путі по-кінськи плигати (Барв., Опов.., 1902, 314); Спритно підбирає [Іван] повіддя і замахується мотузяним путом, мов нагаєм (Кол., Терен.., 1959, 76); Як він [бугай] опинився на волі, не знаю, бо його без пут і на крок не пускали (Мур., Бук. повість, 1959, 11); * Образно. Чекай, злобна ріко!.. Прийдуть до тебе інші люди.. і скують тебе, Черемоше, каменем, і залізом, і новим, ще не відомим тобі путом, міцнішим від заліз (Хотк., II, 1966, 321).

2. Кайдани, ремені, мотуззя, якими зв’язують руки та ноги людини, щоб позбавити її свободи рухів. Невольники Побрязкали путом Понад шляхом (Шевч., II, 1963, 211); Пута до крові роздирають руки й ноги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 162); Недовго йому від милої серцю вітчизни Бути далеко, — й залізні його вже не втримають пута (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 34); * Образно. Весна!.. А тобі все немає весни, Країно, забита в невільницьке путо (Гр., І, 1963, 94); * У порівн. Чувашки! Чи ж давно одежею рабині, Неначе путами, ви спутані були? (Рильський, III, 1961, 127); // чого, які, перен. Те, що зв’язує, сковує, позбавляє свободи людину, суспільство і т. ін. Уклін народові, що скинув рабства пута (Рильський, III, 1961, 151); Нова людина повністю буде вільна від пут приватновласницької моралі, психології, ідеології (Ком. Укр., 4, 1963, 6).

◊ Пу́та Гіме́нея, заст., жарт. — подружні відносини. Зазирав [Йон] у чорні очі присадкуватій Домніці та носив на пальці мідяну каблучку від неї — це перше з пут чигаючого на парубків Гіменея… (Коцюб., І, 1955, 246); Рва́ти (розрива́ти, розірва́ти, лама́ти, злама́ти і т. ін.) пу́та — звільнятися від того, що зв’язує, сковує, позбавляє свободи (про людину, суспільство і т. ін.). [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Л. Укр., II, 1951, 238); Земле, моя всеплодющая мати,.. Силу рукам дай, щоб пута ламати (Фр., X, 1954, 12).

3. Нижня частина ноги коня між щіткою та копитом. Путо передньої ноги звичайно має нахил до горизонту в 45-50⁰ (Конярство, 1957, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 404.

Путо, та, с. Преимущ. во мн. пута.

1) Путы. Ой на волики налигачі, а на коники пута. Мет. 56.

2) Кандалы. Закували запорожців в залізнії пута. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 502.