ПСУВАТИСЯ

ПСУВА́ТИСЯ, псую́ся, псує́шся, недок.

1. тільки 3 ос. Робитися непридатним для користування, вживання, споживання і т. ін.; пошкоджуватися. Як снасть псується, то чоловік ума [за розум] береться (Номис, 1864, № 10198); Хороший будівельний матеріал, а лежить під двором у дядька, псується (Кол., На фронті.., 1959, 83); Авто псувалося неймовірно часто. Кожні п’ять-шість кілометрів Валя зупиняла машину, виходила і починала щось лагодити в моторі (Собко, Зор. крила, 1950, 27); Помідори та огірки транспортують навалом, через що значна їх частина псується (Рад. Укр., 27.VIII 1959, 1); // Втрачати нормальний вигляд, стан, нормальну форму. Щоб стіни не псувались од дощу, їх мажуть зверху олією, од чого ялинові стіни мають колір червонуватий (Н.-Лев., II, 1956, 401); Вода в Сиваші поступово прибувала, броди псувалися, але переправа ще була можлива (Ю. Янов., II, 1958, 238); // Ставати поганим, слабким, пошкоджуватися (про здоров’я, нерви, зір, зуби і т. ін.). Щось мені здоров’я трохи псується, дуже груди болять і кашляю багато (Коцюб., III, 1956, 432); Потрібно, як тільки зуб почав псуватися, лікуватись у стоматолога, виконувати всі його поради (Хлібороб Укр., 3, 1969, 38); // Погіршуватися, ставати холодною, дощовою (про погоду). Погода у нас починає псуватися (Коцюб., III, 1956, 158); // Відходити від норми (про мову),.. газетна мова у нас.. починає псуватись (Ленін, 40, 1974, 47); У першу чергу я хочу поговорити про фонетичну красу нашої мови, про те, чим вона псується, та нагадати ті засоби, які має жива народна мова, щоб додержувати тієї краси (Сам., II, 1958, 365).

2. тільки 3 ос. Робитися неприємним, поганим (про настрій, характер, людські взаємини і т. ін.); погіршуватися. Взагалі я з Гриневецьким.. часто спорюся, мало що не сварюся, але наші товариські відносини від того не псуються (Л. Укр., V, 1956, 47); В мене почав псуватися характер. Я зробився нервовим і надміру вразливим (Довж., І, 1958, 24); Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою.. На багато днів псувався настрій після таких спалахів (Хижняк, Килимок, 1961, 23).

3. перен., розм. Підлягаючи негативному впливу, набувати поганих рис, звичок, нахилів; розбещуватися. [Корж:] Бач, до чого дожились славні козацькі діти! Псується, псується козачество [козацтво] (Вас., III, 1960, 53).

4. Пас. до псува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 377.

Псуватися, псую́ся, єшся, гл. Портиться. Як снасть псується, то чоловік ума береться. Ном. № 10198. А псується у вас картопля. Могил. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 496.