ПРОСТОРИЙ

ПРОСТО́РИЙ, а, е.

1. Здатний вміщувати велику кількість кого-, чого-небудь, не тісний; місткий. Простора хатина, чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його якимсь теплим духом… (Мирний, І, 1949, 272); Школа була простора, нова, недавно поставлена (Коцюб., І, 1955, 310); Юля.. ввійшла в простору кімнату з фікусами в кутках (Донч., V, 1957, 368); Поволі склала [Галина] все в просторий чемодан, не поспішаючи, поїхала на вокзал (Крот., Сини.., 1948, 9); // Який займає велику площу, розташований на великій площі. На просторому подвір’ї перед ганком був невеликий газон, а далі господарські будинки (Кобр., Вибр., 1954, 84); Вони прийшли до тихої, порослої очеретом заводі, що вся блищала під сонцем, широкої і просторої (Тют., Вир, 1964, 238); // Широкий (про вулицю, шлях і т. ін.). О, вона бачила досить! — Весільний шум і блиск просторих чистих вулиць у центрі міста і юрби неробів по панелях усякої години (Головко, II, 1957, 367); * Образно. Ми йдемо, прорвавши коло тьми, Ходою вільною, шляхом просторим Назустріч далям дивним, неозорим (Рильський, II, 1960, 158); // Який не має видимих меж, тягнеться з краю в край; безмежний. Прощай, синє море, Безкрає, просторе (Л. Укр., І, 1951, 21); — Іди собі далі, мандрівче, тебе я не знаю, Я в пестощах сонця, для нього живу й процвітаю; І віття своє підіймаю у небо просторе (Зеров, Вибр., 1966, 411); Десь біля моря, в рідній стороні, В степу просторім бачиться мені: Одна-однісінька тополя вироста У самоті, печальна і проста (Нагн., Вибр., 1957, 10); * Образно. Тепер пісня вже ладилася. Була вона тужлива, простора, як степ, повільна і лагідна (Собко, Біле полум’я, 1952, 131); // Який нещільно облягає (про одяг). Стояв той чоловік спиною до дверей, вдягнений був у простору, непідперезану блузу (Шовк., Інженери, 1956, 114).

2. перен. Нічим не обмежений; вільний. Змалку він звик до просторів, до просторого життя, серед численних друзів його є прості чабани і вчені-океанологи, степові комбайнери і моряки по всьому світу (Гончар, Тронка, 1963, 216); // Здатний виявляти сильні почуття, співчувати багатьом і т. ін.; широкий. То-то просторі серця! Там кожному знайдеться місце! (Сам., І, 1958, 72); // рідко. Дуже об’ємний, широкий (про тему, галузь діяльності і т. ін.). Ви просите написати.. про нас усіх. Се тема простора (Л. Укр., V, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 300.

Просторий, а, е. Просторный. Просторий двір. Стор. II. 96. Вивів Бог мене з тісноти на просторе оболонє. К. Псал. 38.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 482.