ПРОСИТИСЯ

ПРОСИ́ТИСЯ, прошу́ся, про́сишся, недок., розм.

1. Просити дозволу робити, зробити що-небудь. Проситься Хима в матері: — Нене, піду я до тітки в гостину (Вовчок, І, 1955, 52); Щоп’ятниці бував у нашому селі базар. Несуть мама продавати молоко, прошуся і я з ними (Вас., II, 1959, 461); — Може, мама з Васильком оце зараз десь іде. Проситься на ніч, а її не пускають (Головко, І, 1957, 92); * Образно. Дужий весняний вітер б’є у високе вікно,.. — проситься до кімнати (Дім., Ідол, 1961, 176); // Настійно просити, благати про помилування, співчуття, милосердя і т. ін. Я кричу: «Хто в бога вірує, рятуйте!» — а вони з обох боків шмагають. Вже я й просився й молився, так тільки й чуєш: «перемініть деркачі» та «дужче бийте!» (Стор., І, 1957, 113); — Перед ким би я стала кланятися і проситися? Ваня загинув, та його шана за мною, і я ту шану не розгублю, не осоромлю (Жур., Дорога.., 1948, 30).

2. перен. Бути дуже придатним, потрібним для чого-небудь. Франко — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (Коцюб., III, 1956, 42); Все навколо просилося під олівець та на полотно, але працювати на ходу було неможливо (Тулуб, В степу.., 1964, 252); // Відчувати потребу в чомусь. — Ех, і грає ж, самі ноги в танець просяться (Стельмах, І, 1962, 304); // Шукати собі виходу, виявлення (про почуття, силу, слова і т. ін.). Проситься силонька наверх, смереки хочеться з коренем вивертати, скали на скали двигати (Хотк., II, 1966, 159); Він сьогодні випив, слова самі просяться на язик (Чаб., Балкан. весна, 1960, 393).

◊ Аж про́ситься: а) дуже хочеться чого-небудь. Піднявся [заєць] на задніх лапах і стеріг вухами. Саме аж просилося гримнути в нього… (Коб., II, 1956, 169); б) є велика потреба в чому-небудь. Критика Словника 1948 р., широке його обговорення поможуть усунути недоліки і належно поповнити для нового видання. А це нове видання, як то кажуть, аж проситься (Рильський, III, 1956, 95); Душа́ про́ситься у п’я́ти (у п’я́тки) — те саме, що Душа́ у (під) п’я́ти хова́ється (загляда́є і т. ін.) (див. душа́). Озлобилась шляхта, бачить, що не мед, Офіцеру в п’ятки проситься душа (Мал., Звенигора, 1959, 17); Проси́тися на папі́р див. папі́р; [Так (сам, сама́, саме́)] в рот (на гу́бу) про́ситься — про щось дуже смачне, привабливе, таке, що хочеться з’їсти. — Яка сила-силенна малини — Повна, соковита, сама в рот проситься!.. (Донч., II, 1956, 40); — Уже як спечу [коровай], то так і сяє, як сонце. Як пух, як дух. Так і проситься на губу (Тют., Вир, 1964, 133).

3. Просити, щоб прийняли куди-небудь. З того часу усе просилася [Катря] у черниці (Вовчок, І, 1955, 231); Увійшли ми з мамою у покої хутірські. Зайшли в багату, простору хату проситися в найми (Ковінька, Кутя.., 1960, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 284.

Проситися, шуся, сишся, гл. Проситься. Просилися злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538. Ой царь невірний красно ся просит. АД. І. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 479.