ПРОМІРЮВАТИ

ПРОМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРОМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОМІ́РЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Спеціальними приладами або на око визначати розміри кого-, чого-небудь. Бутаков, промірюючи дно у відкритому морі, пішов на північ, до гирла Сир-Дар’ї (Тулуб, В степу.., 1964, 400); В практиці свинарства до 6-місячного віку свиней тільки зважують, а з 6-місячного віку і промірюють (Свинар. , 1956, 21); Один-два рази на місяць в присутності спеціалістів рибпункту проводяться контрольні облови. Виловлену рибу зважують і промірюють (Колг. Укр., 2, 1957, 30); — Смик проміряє, скільки гною на фермах і по дворах (Рудь, Гомін.., 1959, 41); — Оператор зробив першу втулочку, я її і проміряла двома калібрами (Собко, Любов, 1935, 64); Тут кордон. Землі і лісу поділ, Тут межа, що відділяє нас, Що держави у взаємній згоді Провели, проміряли в свій час (Шер., Дорога.., 1957 47).

◊ Промі́рювати (проміря́ти, промі́ряти) очи́ма (о́ком, по́глядом, по́глядами) — уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, вдивлятися кудись. І прожогом сивуватий підійшов до труб, оком проміря Карпати, ніби вгонить щуп (Рудь, Дон. Зорі, 1958, 68); Вітер часу гуде в дротах над битим шляхом, нові покоління засівають широке нив’я, поглядами проміряють далечінь, вряди-годи оглядаються на пройдене, де бере початок їхня борозна (Рад. Укр., 6.V 1968, 5); Коли я прийшов, капітан проміряв мене строгими сірими очима, запитав чітко, по-військовому: — Як почуваєте себе на коні? (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 60).

2. перен. Долати пішки яку-небудь відстань (звичайно велику, важку). Обоє довго мовчали. Ярославові здалося, що Сирота промірює в думці ту дорогу, вертається назад, боляче наступаючи на власні сліди (Мушк., День.., 1967, 67); Подорожні, видно, проміряли чималий шлях, бо йшли втомлено, неспіхом, зрідка перемовляючись (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 3).

◊ Промі́ряти [свій] шлях — прожити життя. От уже шлях свій промірявши, батько помер мій спокійно; Дев’ять десятків прожив він на своєму віку (Зеров, Вибр., 1966, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 233.