ПРОЗИРАТИ

ПРОЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. неперех. Показуватися з-за чого-небудь, з-під чогось, виднітися з-поміж чогось, крізь щось. Лиш місяць блідий крізь туман прозира, Мов лампа посмертна зіходить (Фр., XIII, 1954, 173); Росли там покарлючені дубки, і крізь них прозирала мокра.. земля, пісна й нікчемна (Загреб., Шепіт, 1966, 17); Вітер жене по небу плями рваних сірих хмар, крізь які прозирає чиста блакить (Мист., 1, 1967, 20); Коли вранішній туман знявся вище над морем і холодне осіннє сонце прозирнуло над кварталами міста, дванадцять суден ескадри на рейді враз окутав чорно-рудий дим (Смолич, Світанок.., 1953, 222); // Ставати явним, помітним, виявлятися через зовнішні ознаки. — В усій Вашій істоті прозирає щирість, крім того — Ви рветеся до освіти, до культури, до знання (Бурл., Напередодні, 1956, 60); Відчуття Вітчизни треба подати у фільмах так, щоб головне, олюднене, сердечне, дороге прозирало в кадрах, щоб це було.. справжнім життям (Довж., III, 1960, 228); Крізь смішні, недоладні вчинки старих і молодих Кайдашів [у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»].. прозирає глибока соціальна трагедія великої суспільної верстви — мільйонів селян — дрібних власників (Іст. укр. літ., І, 1954, 377); Юнак злякано роздивлявся навкруги. Рішучість, що прозирнула в рухах, знову завмерла в ту ж мить (Ле, Наливайко, 1957, 300).

2. перех. і неперех. Проникати зором крізь що-небудь, куди-небудь, охоплювати поглядом щось. Серце защеміло болісно і мляво… Прозирати воду перестав я вмить І сказав: «Природо! Все в тобі цікаво, Та й на тебе треба здалека глядіть!» (Щог., Поезії, 1958, 358); Край вузького вікна,.. втопивши очі в чорну пітьму, сидить мовчки Орися; вона силкується туди прозирнуть, куди пішли дорогі її серцю люди (Стар., Облога.., 1961, 15); Очі людей хотіли прозирнути темряву, щоб побачити свого рятівника (Донч., III, 1956, 228); * Образно. Любо місяцю з зорями В воду поринати, — Мені любо в дівочеє серце прозирати (П. Куліш, Вибр., 1969, 332); // перен. Вникати в суть чого-небудь, осягати розумом щось. Ідеї наукового соціалізму відкривали перед Франком широкі горизонти, допомагали йому глибоко прозирати в суть тих соціально-економічних процесів, які відбувалися в надрах капіталізму, допомагали бачити провідну тенденцію суспільного розвитку (Іст. укр. літ.. І, 1954, 364); // Наперед уявляти собі те, що має статися, що буде. Страшно йому ставало, коли він прозирав ту хвилину, в яку немов гора насунеться на нього те суворе питання і зажадає зараз відповіді… (Хотк., І, 1966, 42); Прозираючи майбутнє, в час війни пристрасно мріяв [О. Довженко] про майбутню оновлену і відроджену Україну (Криж., М. Рильський, 1960, 160); Єсть у нас могутні люди, що немов із сталі. Дихаєм на повні груди, прозираєм далі (Тич., І, 1957, 208); Стремління наших.. попередників прозирнути в далеке майбутнє, їхнє уміння.. підкорити цим своїм стремлінням все своє життя, залишається і для нас прикладом (Смолич, VI, 1959, 132).

3. неперех., заст. Прозрівати (у 1 знач.). * Образно. Опівночі Серцем прозираю І немощну мою думу За світ посилаю — Зцілющої й живущої Води пошукати (Шевч., І, 1951, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 183.

Прозирати, ра́ю, єш, сов. в. прозирну́ти, ну́, не́ш, гл. Прозирать, прозрѣть, проникать, проникнуть зрѣніемъ. Ти у небо прозираєш і в землю глибоко. К. Досв. 78. Ледві-ледві опівночі серцем прозираю. Шевч. 263. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 466.