ПРОВАЛЮВАТИСЯ

ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док. 1. Руйнуючи власною вагою опору або несподівано втрачаючи її під собою, звалюватися, падати вниз (у яму, пролом, отвір і т. ін.). Ївга бігла до неї [могили] навпростець, то по коліна купаючись у свіжій росі, то провалюючись в ямах давніх могилок (Л. Янов., І, 1959, 407); Снаряди з смертельно білим блиском розщеплюються неподалік на стінах. Провалюються крізь дахи (Гончар, III, 1959, 247); Провалився [Дмитро] у рів, звиваючись, обриваючи нігті, вибирався з нього, уже не чуючи пальців (Стельмах, II, 1962, 385); Під ковшами вишикувалися ряди воронок; ковші перекидаються у воронки, корм провалюється до кормушок (Вол., Місячне срібло, 1961, 286); // Проламуватися, завалюватися під вагою кого-, чого-небудь. Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка — і грузне він у глибокому снігу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); Од натовпу провалився міст на Случі (Н.-Лев., VII, 1966, 256); В цю мить під Іваном провалився лід (Досв., Вибр., 1959, 183); // Різко опускатися вниз (про судно, літак і т. ін., що рухаються). Злітаючи на високі гребені хвиль чи провалюючись між ними, шлюпка, здавалось, стояла на одному місці (Трубл., Лахтак, 1953, 7); Виринав [баркас].., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (Шиян, Переможці, 1950, 57); // Застрявати, зав’язати в чому-небудь рідкому, розсипчастому, в’язкому; вгрузати. Маруся ішла, провалюючись по коліна в сніг (Бурл., М. Гонта, 1959, 100); Її ноги провалювались часом у болото (Донч., III, 1956, 53); // Сідаючи або лягаючи на що-небудь м’яке, глибоко занурюватися. Фотель був низький, з повитягуваними пружинами, і Суліман не сів, а провалився в нього (Вільде, На порозі, 1955, 325); // перен. Впадати в стан напівзабуття. Крайнюк вдихав якісь холодні гострі пахощі і все глибше й глибше провалювався кудись.. Операцію робив Павло (Кучер, Голод, 1961, 175).

◊ Гото́вий (ла́дний, зда́тний, хоті́в, хоті́лося і т. ін.) [крізь зе́млю] провали́тися; Хоч крізь зе́млю прова́люйся; Хоч провали́ся в безо́дню; Хоч (ма́ло) крізь зе́млю провали́тися — про бажання зникнути, щезнути (від сорому, ніяковості і т. ін.). Браві [сержанти] такі, що куди там Віталієві з ними тягатись, він одразу відчув своє жалюгіддя, готовий був крізь землю провалитись (Гончар, Тронка, 1963, 45); Я стояв біля неї спантеличений і розгублений, ладний провалитися крізь землю (Чаб., За півгодини.., 1963, 9); Йому було так соромно, що він ладен був тричі провалитись крізь землю (Довж., І, 1958, 81); — Я б здатна була краще крізь землю провалитися, ніж признатися у тих почуттях (Л. Янов., І, 1959, 372); Юрі було так ніяково, що він хотів провалитися крізь землю (Багмут, Щасл. день.., 1959, 154); Мені хотілося в ті хвилини провалитися крізь землю, бо був певен, що вона бачить.. мої розчепірені від корости пальці (Минко, Моя Минківка, 1962, 72); Хоч би люди не помітили. І ніби відчула на собі пильний погляд Новачки.. Гляди, розпізнає та скаже, тоді хоч крізь землю провалюйся (Цюпа, Назустріч.., 1958, 356); [Любов:] Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Л. Укр., II, 1951, 70); [Галина:] Відчепись! Говорила я тобі. Бачиш, як незручно вийшло. Мало крізь землю провалитися (Собко, П’єси, 1958, 331); Неха́й (хай) я провалю́ся; Провали́тися мені́ крізь зе́млю [на мі́сці]; Щоб мені́ [крізь зе́млю] провали́тися; Щоб я [крізь зе́млю] провали́вся — уживається як заприсягання у правдивості сказаного, як запевнення в чому-небудь. — Нехай я, де стою, там і провалюся! Хай мене свята земля прийме, коли неправда!.. — присягався Лушня (Мирний, І, 1949, 313); — Щоб мені крізь землю провалитись, щоб я з місця того не зійшла, як тому правда, що Хівря набрехала (Григ., Вибр., 1959, 99); [Микита:] Щоб я крізь землю провалився, щоб я світа сонця не вздрів, коли не свататиму тебе!.. (Кроп., І, 1958, 98); — Кров, кажу, здорова, а хворий я животом та диханням. Вигнав [лікар], братці, щоб я провалився!.. (Довж., І, 1958, 139); Щоб тобі́ (йому́ і т. ін.) провали́тися — лайливе побажання смерті кому-небудь. [Баба:] Щоб тобі голова на в’язах звернулась, щоб тебе перша куля не минула! Гидкий! Осоружний! Щоб тобі провалиться, проклятому! (Вас., III, 1960, 51); Як (мов, ні́би і т. ін.) провали́тися (піти́) крізь зе́млю див. земля́.

3. перев. док., перен., розм. Зникати, пропадати на довгий, тривалий час. Він канув, провалився; Його вже й забули, Чи й був такий? (Шевч., II, 1963, 100); — І де вона провалилась, тая Варка, теє чортове зілля! — сердилась свекруха (Григ., Вибр., 1959, 311).

Провали́сь ти (він, воно́ і т. ін.); Хоч провали́ся з ким — чим — уживається як бажання позбавитися кого-, чого-небудь, звільнитися від когось, чогось. Прийшла пошта і роботи принесла цілу коробку.. Та провались воно все, — дай хоть вільно дихнути!.. (Мирний, V, 1955, 334); А от худобі ніяк ради не вміли дати, хоч провалися з нею (Головко, II, 1957, 330).

4. Руйнуючись від старості, падати, обвалюватися (про дах, покрівлю і т. ін.). Стеля почала провалюватись у кутку біля дверей (Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); Хата осунулась… Стріха місцями повигнивала, покрівля де-не-де провалилася (Мирний, І, 1949, 140); // Робитися впалим, увалюватися через хворобу, старість тощо (про очі, щоки і т. ін.). На ліжку лежить хтось забинтований, очі провалилися в западини, випнулись вилиці… (Кочура, Родина.., 1962, 11).

5. перен. Зазнавати провалу в чому-небудь. — Скільки разів провалювався він на театрі, і невже перший успіх не розвеселив його? (Рибак, Помилка.., 1940, 231); Як теоретик, Каутський прикриває шумом, криком, плачем, істерикою з приводу громадянської війни, — ту обставину, що він провалився (Ленін, 39, 1973, 175); // В силу обставин лишатися нереальним, нездійсненним (про захід, ідею, план і т. ін.). — Пробка загубилась, — признався Василь.. — Навмисне викрутив якийсь сучий син. Що ж його тепер? Провалюється захід (Довж., І, 1958, 81); План нашої втечі і на цей раз провалився (Збан., Єдина, 1959, 85); Татова ідея провалилася. Але не такий він, щоб здатися (Речм., Твій побратим, 1962, 12); Розрахунки американського імперіалізму на монополію в галузі атомної зброї провалились (Програма КПРС, 1961, 27); // розм. Не бути обраним шляхом виборів, не бути затвердженим на посаду і т. ін. Особливо невдоволений був бригадир Зозуля.. З шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (Жур., Звич. турботи, 1960, 106); // Бути виявленим, розкритим (про законспіровану особу, підпільну організацію і т. ін.). — Треба докладно розміркувати, як воно було, то, може, побачимо, через що ми в Бориславі провалилися (Фр., III, 1950, 18); Хіба це не ганьба? Отак провалитися безглуздо, отак знеславити себе перед підпільною організацією (Хижняк, Тамара, 1959, 67); // Одержувати на іспиті незадовільну оцінку. — Ви щасливі, бо знаєте, що на екзаменах не провалилися, — каже з комічним сумом іще один парубчак (Крим., Вибр., 1965, 310); До театрального Геннадій не пройшов, він провалився (Вол., Місячно срібло, 1961, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 128.

Провалюватися, лююся, єшся, сов. в. провали́тися, лю́ся, лишся, гл.

1) Проваливаться, провалиться. Туди ке підскочиш, туди не провалишся. Ном. № 2033.

2) Проламливаться, проломиться. Ударив кулаком у стіну, — так стіна і провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата. Рудч. Ск. І. 104.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 459.