ПРИЧИНА

ПРИЧИ́НА, и, ж.

1. Явище, яке обумовлює або породжує інше явище; протилежне наслідок. Смерті не буде без причини (Номис, 1864, № 8286); Ніколи від страшної катастрофи, що була причиною смерті її мужа і пожару двора, вона не мала спокою (Фр., VII, 1951, 19); Ярина захворіла. Звичайно, першою причиною цього була старість, літа, але найбільше важило, мабуть, те, що почалась осінь, негода, сльота (Скл., Святослав, 1959, 83); Пояснюючи причини перемог Радянської влади, Ленін не раз говорив, що Радянська країна не була одинока в боротьбі з іноземною інтервенцією і білогвардійською контрреволюцією (Біогр. Леніна, 1955, 233).

2. Підстава, привід для яких-небудь дій, вчинків. — Ви думаєте, справді у мене живіт болів? То я тілько так удавав.., щоб знайти причину вискочити з хати (Мирний, IV, 1955, 384); Це була непередавана мовчазна дуель двох трудівників, що глибоко люблять один одного, двох чесних і благородних людей, в яких у повсякденному житті було, на жаль, безліч причин не бути ні лагідними, ні добрими (Довж., І, 1958, 410); Питання про члена або кандидата в члени партії, який не сплатив членських внесків без поважних причин протягом трьох місяців, підлягає обговоренню в первинній партійній організації (Статут КПРС, 1971, 8); // Спонукання, міркування, мотиви, якими викликаються які-небудь вчинки. — Ти знаєш лучче всіх причину, Чого Еней приплив к Латину І біля Тибра поселивсь (Котл., І, 1952, 244); Час був тривожний, черниця ж мала свої причини поспішати (Мик., II, 1957, 269).

Без [будь-яко́ї (найме́ншої і т. ін.)] причи́ни — без ніяких видимих підстав (робити що-небудь). Без причини я сміюсь, Без причини гірко плачу (Фр., XI, 1952, 273); Кидався [Бідочуків] на людей з сокирою, заводив бійку вже без найменшої причини, от так собі, ні сіло ні впало (Хотк., II, 1966, 162); Серцю без причини радісно стає (Стельмах, II, 1962, 334); Бу́ти (става́ти, ста́ти) причи́ною чого — бути винуватцем або приводом яких-небудь подій, переживань (перев. неприємних). — От трохи через мене не попекли собі рук, — сказав Панасенко, — вибачайте мені, що я став причиною цього лиха (Н.-Лев., IV, 1956, 64); Тимко ходив похмурий, скупився на ласку.. Орися догадалася, що причиною тут Сергій (Тют., Вир, 1964, 265); З причи́ни якої (з причи́ни чого); Чере́з причи́ну яку; рідко По причи́ні якій — на підставі чогось, через щось. Я чув, що Ви з певних причин одмовляєтесь од тої посади (Коцюб., III, 1956, 160); — З причини такого дійсно сумного випадку я і зосталась сьогодні дома і нікуди не поїхала (Хотк., І, 1966, 50); Ви розповідали мені план одної драми, що здався мені надзвичайно цікавим і оригінальним. Ви сказали, що дійсно мусили «скрутити голову» планові через незалежні від Вас причини (Л. Укр., V, 1956, 433); — Комусь потрібно було тайно вбити мого сина.. По цій причині я відчуваю.., що відтепер життя моє і нашого села безповоротно розчахнулось надвоє… (Довж., І, 1958, 92).

3. заст. Непередбачений випадок, скрутні обставини. — А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться.. яка причина (Кв.-Осн., II, 1956, 27); // Горе, нещастя. Сталася Кирикові велика причина: умерла, саме в жнива, дитина (Україна.., І, 1960, 189); — Чого ти топишся, дівча? Скажи: яка тобі печаль? Яка вчинилася причина? (Рудан., Тв., 1956, 79).

4. заст. Провина. — Не озветься [коханий] до своєї Любої дівчини, — Він німий лежить, холодний з моєї причини (Л. Укр., І, 1951, 331).

5. розм. За марновірними уявленнями — хвороба, заподіяна чаклунством. Ото ж тая дівчинонька, Що сонна блудила: Отаку-то їй причину Ворожка зробила! (Шевч., І, 1951, 6); А баба й рада: як почне розказувать.. про усякі заговори од усякої причини і на людях, і на худобі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 97.

Причина, ни, ж.

1) Причина. Було б чути се, що земля ходить. — З якої причини? Земля не віз. Ком. І. 24. Хто був причиною розстання мого, щоб мій ввесь смуток упав на нього. Чуб. V. 358. Я ж не причиною, що болить, — не виноватъ же. я, что болитъ. Зміев. у.

2) Вина. Не можу я. пане, на инших казати, бо моя причина, — буде Бог карати. Чуб. V. 344.

3) Несчастіе, бѣда. Сталась йому причина: сіль головку розбила. Рудч. Чп. 168. Плаче, плаче сиротина по моїй причині. Мет. 463. Я з того не винен, що така причина впала. КС. 1883. III. 671.

4) Падучая болѣзнь. Причина його б’є. Щоб тебе причина кинула. Її й не сватають, бо на їй причина буває. Черниг. у.

5) Помѣшательство, порча. Ото ж моя дівчинонька, що сонна блудила: отаку то їй причину ворожка зробила. Шевч. 30. Ум. Причинка. Мет. 191. Причинонька. Чуб. V. 584.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 452.

причи́на — за народними повір’я­ми — хвороба, заподіяна чарами, чаклунством, навро́ками (див.); на­слане божевілля, яке можна від­вернути замовляннями, вишіпту­ваннями тощо; проклинають: «Щоб на тебе причина вдарила!»; причиною називають також чорну хворобу, епілепсію: «її не сватають, бо на ній причина буває» (Словник Грінченка). Отаку-то їй причину Ворожка зробила! (Т. Шев­ченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 484.