ПРИСІВАТИ

ПРИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. і без додатка.

1. Сіяти що-небудь на додаток до того, що вже посіяне. Посіяли трішки — та й страшно: Чи зійде?.. чи ще присівати? (Фр., XIII, 1954, 320); Присіяв [дідок] і гречки ланок, Усе погоріло, пропало (Манж., Тв., 1955, 40).

2. діал. Сіяти, засівати. Посіяти конопельки Обіщався [кум]. Як сіяв, присівав, Присіваючи, казав (Чуб., V, 1874, 1159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 18.

Присівати, ва́ю, єш, сов. в. присіяти, сію, єш, гл. Сѣять, посѣять. Посіяти конопельки обіщався. Як сіяв, присівав, присіваючи, казав… Чуб. V. 1159. Усього дві десятинки присіваємо, а сем’я велика, є кому їсти. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 437.