ПРИСУВАТИ

ПРИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУ́НУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось; підсувати. Не присувай соломи до вогню (Номис, 1864, № 5887); Констанцій.. розкладає документи різні на столику, присуває до столика крісло (Л. Укр., III, 1952, 270); Вчитель привітно стрічає отця Вікентія, присовує стілець, запрошує сісти (Стельмах, І, 1962, 275); Ганна Петрівна присунула до дверей.. діжку з водою (Вишня, Весна.., 1949, 15); Майя та Люся присунули до дивана ще кілька стільців, бо на дивані всі не вмістилися (Забіла, Катруся.., 1955, 19); // також у сполуч. із сл. до себе, собі. Сунучи, наближати що-небудь до себе. Він присував до себе ближче чадну лампу, закладав за вуха непокірні коси й обертався в деспота (Коцюб., І, 1955, 323); — Розкажіть, як ви потрапили до нас? — присовує [воєнком] до себе невеличкий листок паперу і нахиляє над ним свій двокольоровий чуб (Стельмах, II, 1962, 158); Він присунув собі крісло і сів біля столу поруч з Чаплею (Фр., VIII, 1952, 19); Генерал сів за стіл, присунув карту і, нахмуривши сиві брови., почав щось ворожити своїм червоним олівцем (Рибак, Опов., 1949, 13); // Частуючи когось, ставити ближче до нього їжу, питво. За кілька хвилин самовар вже пихкав на столі, а мій хазяїн, запевняючи, що дуже радий нашій стрічі, присував мені склянку чаю (Коцюб., І, 1955, 255); Несе [мати] в глиняній мисочці немудру вечерю, ставить на стіл, присуває дерев’яну сільничку, на якій лежить надірваний стручок перцю (Стельмах, І, 1962, 135); Яким нічого не говорив, — їв мовчки, що йому мати присовувала (Н.-Лев., І, 1956, 190); Він відкинувся на спинку крісла. Ольга Петрівна налила йому другу склянку, потім покраяла пиріг і присунула тарілку (Бойч., Молодість, 1949, 227); // розм. Зачиняти, причиняти (ворота, хвіртку і т. ін.). Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояка (Досв., Вибр., 1959, 422); // Наближати що-небудь впритул до когось, чогось. — А пішла б за мене? — питав він, присовуючи до неї своє широке та дзюбате обличчя (Коцюб., І, 1955, 239).

2. тільки док., неперех., розм. Підійти, наблизитися до кого-, чого-небудь. Чоловіки й парубки присунули до Павла ближче (Вовчок, І, 1955, 174); Стало чути, як мостом через Здвиж котились якісь вози, уривками долинала пісня.. Дівчата потихеньку присунули ближче до шляху (Смолич, Мир.., 1958, 190); * Образно. Війна присунула в самий Київ. Останні червоноармійці перейшли Дніпро. На вулицях заревли німецькі марші (Ю. Янов., II, 1954, 33).

3. тільки док., неперех., перен., розм. Прийти, з’явитися куди-небудь (іноді з несхвальним відтінком). Як настав ранок — так він і пішов з дому, хіба в обід прийде, а то часом і ввечері присуне (Мирний, IV, 1955, 116); — А як вовк присуне? — шепче знов Галя (Вовчок, І, 1955, 289); Одинадцята година дня, а студент-фізкультурник ще спить. Прокинеться, коли присунуть на дармовий сніданок його друзі (Вол., Місячне срібло, 1961, 53); // Прийти, важко ступаючи, ледве пересуваючи ноги. То було коли-не-коли хіба за хлібом присуне [дід Улас] в село, та смутний, та сердитий.. А то трохи не щодня плентається по селу (Мирний, IV, 1955, 237); // Прийти, з’явитися у великій кількості, суцільною масою. Він догадався, що це недаром ціла піщанська громада присунула (Мирний, І, 1949, 302); Все те юрмище, покинувши роботу й навіть базарування, як ніколи густо, присунуло на кумедію (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 202); // Бути доставленим, прибути у великій кількості (про товар). З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Мирний, І, 1949, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 50.

Присувати, ва́ю, єш, сов. в. присунути, ну, неш, гл. Придвигать, придвинуть. Не присувай соломи до вогню. Ном. № 5887.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 443.