ПРИКЛАДАТИСЯ

ПРИКЛАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИКЛА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док.

1. Притулятися до чого-небудь. Вутанька стояла в якомусь заціпенінні, приклавшись лобом до холодної рами вікна (Гончар, II, 1959, 173).

2. розм. Прицілюватися з рушниці. Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35); Перехрест махнув рушницею, приклався. — Та стріляй же… (Ле, В снопі.., 1960, 17).

3. до чого, розм. Шанобливо цілувати що-небудь. Він ходив до церкви на ранню службу навіть в будень і прикладавсь до чудовної ікони Братської богородиці (Н.-Лев., І, 1956, 363); — О ні, отче Олександре, — сказав Василь Гербера, прикладаючись до його руки (Скл., Карпати, II, 1954, 164); Ранком, після третього чергування, Надію з погордою зустрів дядько. Несподівано пригорнув і по-батьківськи приклався шершавими губами до її чола (Баш, Надія, 1960, 117).

4. до чого. Стосуватися кого-, чого-небудь; вживатися стосовно когось, чогось. Взагалі «козак» у піснях XVI-XVII ст. — слово досить часте і вживається не тільки в значенні військовому, а прикладається взагалі до молодого відважного хлопця (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 60); — Невдахами стають, коли бракує таланту, або освіти, або роботи. — Жорстокі слова, Марто, — зауважила Дарина, — вони й до вас колись можуть прикластися (Собко, Срібний корабель, 1961, 226).

5. до чого, розм. Їсти або пити що-небудь. Ні, Боровий хоч і ніколи ще не прикладався до цього напою, проте й покуштувати, що воно за зілля, йому не кортить (Грим., Незакінч. роман, 1962, 108); // без додатка. Пити горілку, вино і т. ін. ; випивати. Особливо добре прикладався Гутбродт. Йому було страшно, і тому він пив з тупою люттю, з якоюсь упертою затятістю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 182).

Приклада́тися (прикла́стися) до ча́рки — пити горілку, вино і т. ін. ; випивати. Яків брався рукою за пляшку, наливав горілки в чарку, ..випивав її. Не раз і не два, видно, прикладався він до неї, бо червоне лице його, як стиглий кавун, зробилося (Мирний, І, 1954, 196); Робити Сорнякові не хотілося. Почав він частенько до чарки прикладатися (Вишня, II, 1956, 88); — Все в порядку, Ольго. Роль свою знаю, а що трохи до чарки приклався — критись не стану. Маю гріх (Шиян, Баланда, 1957, 208).

6. до чого. Те саме, що бра́тися 2, 3. Ціп таки краща і вигідніша зброя, ніж перо. До ціпа прикладешся, розмахнешся і періщиш собі любенько, аж лускіт іде (Козл., Щури.., 1956, 35); Відмалку ще він привик до праці, полюбив науку і чим вищі класи проходив, тим з більшим запалом прикладався до науки (Фр., І, 1955, 293); Чим більше він прикладався до своєї роботи, тим більше якась туга притягала його до неї і потужним жаром будила чимраз більше уподобання (Кобр., Вибр., 1954, 177).

7. тільки недок. Пас. до приклада́ти. Не треба плакати на вулиці. За цих п’ять днів так безконечно багато прикладалась хусточка до очей, що на повіках відчуваються вже болючі місця (Вільде, Сестри.., 1958, 10); Я думаю, що наші люди з натури дуже розумні, бо їх навіть наші волинські школи не можуть дурнями зробити, а вже, здається, для сього немало прикладається роботи (Л. Укр., V, 1956, 83); Слава керівника — в славі героїв, яких він виростив. Спершу ця формула прикладалася до Бабенка. Пізніше.. — до Горбатюка… (Руд., Остання шабля, 1959, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 637.

Прикладатися, даюся, єшся, сов. в. прикластися, ду́ся, де́шся, гл.

1) Прикладываться, приложиться, быть приложеннымъ.

2) — до кого. Примѣняться, примѣниться къ кому. Не й нам треба до вас прикладатись. Нѣжин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 419.