ПРИЗНАННЯ

ПРИЗНА́ННЯ, я, с.

1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (Фр., II, 1950, 241); «Я стерплю, але признання ти не матимеш, катюго. Ліпше в полум’ї згоріти, ніж носити камінь зради» (Гур., Друзі.., 1959, 14); — Мене взагалі ніякий пес не кусав, це я сам себе вкусив у руку. Після цього признання над ним розпочали слідство за спробу самоскалічення (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 65); // Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії. Щоки Гоголеві палали, з вуст зривалися признання, яких досі не звіряв нікому, — хіба іноді паперові (Полт., Повість.., 1960, 449); В листах до найближчого друга Корнія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (Головко, II, 1957, 411); // Відверта думка про що-небудь. — Наша мова надто бідна і незугарна, щоб вести нею балачки.. Сахно.. не посміла виказати свого здивування з такого признання (Смолич, І, 1958, 57); — Треба зробити одне признання, — пише відомий театрознавець, — що є артисти, про яких я втратив здібність писати критичні статті (Мист., 5, 1968, 21); // Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь. Ну, що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть злісний, маєте се признання (Л. Укр., III, 1952, 678).

2. Освідчення в коханні. Ватя наводила його на яке-небудь натякання про любов, хотіла випитати в його признання (Н.-Лев., IV, 1956, 120); — Твоя, — шепотіла Зінька, запаморочена його признанням, його поцілунками (Шиян, Баланда, 1957, 191).

3. Усвідомлення іншими значення чиєїсь творчості, праці; позитивна оцінка, громадське схвалення. Ядзя послала кілька мистецьких і дорогих зразків своєї праці. Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Кобр., Вибр., 1954, 101); [Річард:] Чи не краще було тоді, як руки фанатичні мої утвори в порох розбивали? Бо се ж таки було якимсь признанням (Л. Укр., III, 1952, 89); // Повага, авторитет серед інших. Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (Фр., IV, 1950, 317); [Антей:] Тріумфи в Римі — то для мене ганьба. [Неріса:] Чого ж ти ждеш? [Антей:] Признання в ріднім краю (Л. Укр., III, 1952, 442); Велетень, силач і чудовий гімнаст, Славко легко завоював собі признання (Смолич, Світанок.., 1953, 400).

4. Вдячність. Авторові заміток належиться признання за те бодай, що перший у нас звертає увагу на драми Гауптмана (Фр., XVI, 1955, 192); Я повний признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та працю, яку Ви ласкаво взяли на себе, видаючи мої оповідання (Коцюб., III, 1956, 217); // Прихильність. Коли б хоч іскорку співчуття, хоч крапелиночку любові, признання і тепла мав він для неї! (Фр., VII, 1951, 12); «Чужий… Чужий,» — ледве чутно шепчуть її губи, а на неї дивиться Прохор, дивиться й мовчить. Ні втішливого слова, ні слів признання, ні дотику гарячих мужніх рук (Шиян, Баланда, 1957, 176)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 619.