ПРИГОДА

ПРИГО́ДА, и, ж.

1. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як те страховище (Мирний, І, 1949, 314); «Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?» «Та пригода — не пригода — Верства повалилась!» (Рудан., Тв., 1959, 193); Ще на формуванні [взводу] сталася пригода, після якої ми з Оленченком подружили (Багмут, Записки.., 1961, 83); // також у сполуч. із сл. лиха, тяжка і т. ін. Небажана, неприємна або небезпечна для когось подія. В пригоді пізнавай приятеля (Укр.. присл.., 4955, 141); — Як не глядів [дервіш], як не старався, — сталась пригода: заслаб осел в пустині та й здох (Коцюб., II, 1955, 150); Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й надибала його тяжкая пригода (Фр., IV, 1950, 54); Через два дні після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Тют., Вир, 1964, 121). ◊ Бу́ти (бува́ти, става́ти, ста́ти) у [вели́кій] приго́ді (рідко в приго́ду) кому: а) приходити на допомогу в скрутну хвилину. — Будь добрий, одв’яжи мене від сього куща. Я тобі буду колись у пригоді (Калин. Закарп. казки, 1956, 79); — Слухай, Кириле, — каже чорт, знявши шапку і вклонившись, — поможи мені у моїм ділі, а я тобі у великій пригоді стану (Стор., І, 1957, 88); б) взагалі допомагати кому-небудь. — Рости, моя дитино, — було їй каже вона, — рости, та хоч у якій-небудь пригоді будеш мені, біля печі хоч (Тесл., З книги життя, 1949, 72); Невідомо, хто в цій дружбі двох дітей став більше кому у пригоді (Крот., Сини.., 1948, 19); в) бути потрібним. Царівні буде він [килим-самоліт] в пригоду, І то найбільш для того году, Як замуж [заміж] прийдеться давать (Котл., І, 1952, 172); [Олексій:] Зайвий розум не завжди бува в пригоді людині (Кроп., V, 1959, 527); [Бедлі:] Його [пістолет] можна сховати навіть у вашій зачісці, ось так.. Можливо, ця річ стане вам у пригоді (Мокр., П’єси, 1959, 96); В (при) приго́ді — при нагоді. [Чалий:] Війська маєм ми всього двісті чоловік і одну гармату. Це наші сили, це наш замок, куди в пригоді ми можем заховатись! (К.-Карий, II, 1960, 241); Консерватизм — це така річ, котру треба підрізувати при всякій пригоді (Драг., II, 1970, 362); Про [вся́ку] приго́ду — на всякий випадок. Вхопивши обіруч дзюбак, я.. до кінця ручки прив’язав тонкий, а міцний шнур, що був у мене за поясом про всяку пригоду (Фр., IV, 1950, 15).

2. перев. мн. Події, які трапляються під час подорожей, мандрівок і часто пов’язані з риском. Він розповів зміст поеми [«Одіссеї»], дитячим звичаєм підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а минаючи побутові картини (Фр., III, 1950, 34); Везучи наш вантаж, ми шукали пригод. Ми вже й здали вантаж, а цікавого нічого не зустріли (Ю. Янов., II, 1958, 152); // перев. з означ. Дії, розраховані на досягнення успіху в коханні, залицянні. Ломицького встріла Христина і все дочиста випитала в його. Вона зацікавилась його романом, бо була дуже охоча й ласа до таких романів та романічних пригод (Н.-Лев., VI, 1966, 32); Веселий, поранений в руку сержант хвалькувато розповідав товаришам про свої довоєнні ловеласівські пригоди (Гончар, III, 1959, 178).

Шука́ч приго́д див. шука́ч.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 594.

Пригода, ди, ж.

1) Приключеніе; несчастіе, несчастный случай. Не дай, Боже, пригоди на тебе. Макс. Не втішайтеся, воріженьки, моїй пригоді. Мет. 42. Стати приго́ді. Приключиться несчастію. Ой на козаченьків, ой на запорожців та пригодонька стала: ой у середу та й у обідній час їх Москва забрала. ЗОЮР. І. 135.

2) Надобность, польза. Годувала собі дочку для своєй пригоди, щоб принесла із криниці холодної води. Макс. (1849) 111.

3) Стати у пригоді. Пригодиться, помочь. Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі в великій пригоді стану. Рудч. Ск. І. 91. Ум. Пригодонька. Чуб. V. 346.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 412.