ПРИГЛЯДАТИСЯ

ПРИГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИГЛЯ́НУТИСЯ, нуся, нешся, ПРИГЛЯ́ДІТИСЯ і ПРИГЛЕ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. до кого — чого, кому, чому і без додатка, заст. на кого — що. Те саме, що придивля́тися 1. Віконниця була обложена згори деревиною і прикривалась густим кущем глоду, так що як не приглядайся, а не побачиш, де вона одчиняється (Стор., І, 1957, 390); Приглядався [Сашко] до нитки в прядці, удаючи старечу далекозорість (Сміл., Сашко, 1957, 229); Страх Марусі поволі минав, і вона з цікавістю стала приглядатися молодцеві (Хотк., II, 1966, 51); Днів через три знов чую те слово, й на мене мати якось приглядається, наче щось випитує німо (Барв., Опов.., 1902, 238); Шатри їх, як Мирослава зблизька приглянулася, зроблені були з войлоку, розп’ятого на чотирьох жердках, зв’язаних угорі докупи (Фр., VI, 1951, 66); У найближчу неділю вибрались на базар.. Підійшовши до однієї молодої дівчини, нахилився, щоб приглянутись її ліжникові (Літ. Укр., 24.XI 1967, 2); Тільки добре приглядівшись, ми впізнали те місце, де була колись Червона Казарма (Збан., Ліс. красуня, 1955, 14); Пригледівшись, можна помітити було, що копита в коней старанно обв’язані повстю (Гончар, II, 1959, 95); * Образно. Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, чи з горбиком ніс, чи біла шия, чи довга коса (Кв.-Осн., II, 1956, 307); // у чому, у сполуч. із сл. собі, рідко. Милуватися своїм відображенням (у воді, дзеркалі). * Образно. Місяць стояв саме над панським ставком, приглядався собі у воді, як у дзеркалі (Мак., Вибр., 1954, 132).

2. також із спол. що, як, перен. Те саме, що придивля́тися 2. Належить досліджувать явища різні.. І приглядатися пильно, допитливим оком, що саме Суттю своєю являють наші дух і душа (Зеров, Вибр., 1966, 126); Уважніше почав приглядатися отець Кралевич до сього гуцула, прислухатися, що він говорить (Хотк., Довбуш, 1965, 142); Покойний [покійний] Основ’яненко дуже добре приглядався на народ, та не прислухався до язика, бо може його не чув у колисці од матері (Шевч., І, 1951, 375); Кілька днів блукав [Олекса] у полях та по колгоспному подвір’ї. Так і голова сказав йому: — Приглядайся. Я тебе не підганяю (Мушк., Серце.., 1962, 59); Тепер Славко приглянувся, що то за бунда. Це було якесь руде сукно (Март., Тв., 1954, 260); [Матвій:] Пізніше побув я з полком в чужих краях, приглянувся, як живуть чехи і німці (Ірчан, II, 1958, 246); — А знаєш, Петре, їй-бо, — ідея! Поживи в нас. Пригляньтесь гарненько одне до одного (Головко, І, 1957, 458); [Матушка гуменя:] І я до тебе пригляджуся, і я побачу, чи годна ти черницею бути (Мирний, V, 1955, 72).

3. до чого і без додатка. Переглядаючи що-небудь, вибирати, намічати для себе. Майдан невідомого містечка.. Люди приглядаються, торгуються, вибирають, купують (Олесь, Вибр., 1958, 419).

4. тільки док., перен., розм. Те саме, що сподо́батися. Вона не слухала його промови, водила тільки очима, щоби приглянутися панні Броні (Март., Тв., 1954, 139); Сама [дівчина] уся чепурненька, що пригляділася з усіх (Кв.-Осн., II, 1956, 306); // до кого. Уподобати когось. Приглянувся ксьондз-добродій До чужої жінки: Що день божий посилає Фіги та родзинки (Рудан., Тв., 1959, 188).

5. тільки док., рідко. Звикнувши до чого-небудь, перестати звертати на нього увагу. [Петро:] То тільки ми, живучи тут по глухих кутках, пригляділися до цього убору, що він нам здається нікчемним, мужичим (Мирний, V, 1955, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 590.

Приглядатися, даюся, єшся, сов. в. пригля́нутися, нуся, нешся, гл. Присматриваться, присмотрѣться. Чуб. IІI. 19. Ти сядеш на лаві, а я на ослоні, будем приглядаться, в кого чорні брови. Чуб. V. 290. Ходить такий, що аж жовтий та білий. Як приглянешся, то аж світиться. Драг. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 411.