ПРАТИ

ПРА́ТИ, перу́, пере́ш, недок.

1. перех. і без додатка. Змивати бруд (з тканини, білизни, одягу і т. ін.). От одного разу пішла жінка на річку прати (Укр.. казки.., 1951, 93); Дівчата перуть собі хустя (Л. Укр., IV, 1954, 94); В пральні.. жінки по черзі, кожного тижня, прали воїнам морської піхоти білизну (Кучер, Чорноморці, 1956, 355).

◊ Збира́ється, як све́кор пелюшо́к (пелюшки́) пра́ти — весь час відкладати щось на потім, не квапитися робити що-небудь. [Кость:] Мені наказ давав сам Шпиця, а він ще поки голова. [Надійка:] А чого поки, Костю? Ти щось чув? [Параска:] Говори. [Галина:] Та говори, а то збирається, як свекор пелюшки прати (Зар., Антеї, 1962, 21).

2. неперех., перен., розм. Те саме, що пері́щити (про дощ). Дощ пере, а він оре, і воли вибрикують (Укр.. присл.., 1963, 175); — Цілу ніч дощ прав, ще й тепер присипає (Мирний, І, 1954, 356); Дощі прали нещадно. Гуляли в сивих ущелинах водянисті холодні вітри (Гончар, III, 1959, 307); // безос. Мочити, поливати (дощем). — Мабуть, від самої Троянівки тебе прало? — На Гострому горбі застав мене дощ (Тют., Вир, 1964, 84).

3. перех., перен., розм. Те саме, що би́ти 1, 2. На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (Фр., II, 1950, 99); Перемо так ціпами, що, мабуть, аж на край села чутно (Мирний, I, 1954, 91).

4. неперех., розм., рідко. Те саме, що пе́рти 2. — Против ріжна [рожна] не прать (Котл., І, 1952, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 519.

Прати, перу́, ре́ш, гл.

1) Стирать, мыть. Буду хуста прати. Чуб. V. 82.

2) Бить, колотить, дубасить. Та й зачали пана дяка в штирі киї прати. Чуб. V. 675.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 402.