ПОЧЕСНИЙ

ПОЧЕ́СНИЙ, а, е.

1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (Коцюб., II, 1955, 155); Всяка праця на користь суспільства, як фізична, так і розумова, поважана і почесна (Програма КПРС, 1961, 103); // Який користується повагою, пошаною. Титарівна-Немирівна… Почесного роду… (Шевч., II, 1963, 408).

2. Признач. для вияву поваги, пошани. — Добридень, Жане! — привітався з свого почесного місця Аркадій Петрович (Коцюб., II, 1955, 385); Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Ю. Янов., II, 1958, 111); // Такий, що надається на знак поваги, пошани. — Мені чоло сьогодні квітчає Сей почесний лавровий вінець (Л. Укр., І, 1951, 348); Заслуги Франка на полі науки такі значні, що Петербурзька і Празька Академії наук обрали його своїм членом, а Харківський університет дав йому почесний докторський диплом (Коцюб., III, 1956, 35); З нагоди півстолітнього ювілею українського кінематографа і за заслуги в його розвитку велику групу кіномитців республіки відзначено почесними званнями та грамотами (Вітч., 9, 1969, 221); // Такий, що обирається на знак поваги, пошани. Почесна президія зборів.

Поче́сний шахта́р (хліборо́б, колго́спник і т. ін.) — офіційне звання шахтаря (хлібороба, колгоспника і т. ін.), одержане ним за самовіддану працю. Аж ось на трибуні — Почесний шахтар, Старий більшовик Морозенко Назар (Мур., Широка дорога, 1950, 36); Минулого року з’явилася ще одна новина, яка.. теж міцно увійде в побут: присвоєння кращим трудівникам. полів звань «Почесний хлібороб» і «Почесний колгоспник» (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 25).

◊ Поче́сний хліб, етн. — хліб, з яким старости приходять сватати дівчину. Тільки й знає почесний хліб старостам вертати (Барв., Опов.., 1902, 457); Поче́сні батьки́, етн. — поважані або близькі особи, що разом з рідними батьками беруть участь в обряді реєстрації новонародженої дитини. В Умані вже багато років існує звичай — на честь появи нового громадянина рідні й почесні батьки висаджують дерева в міському парку — в «Алеї новонароджених» (Ком. Укр., 11, 1963, 37).

3. Який робить честь кому-небудь. І знов замислився Горленко.. — Він дістане почесну й корисну посаду, потім староство і закінчить свій життєвий шлях принаймні сенатором (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40); Павло Тичина — у почесній лаві першовідкривачів, адже ж він автор небачених до нього взірців поезії (Знання.., 1, 1966, 1); // Честь або гідність якого не принижено. Гусейн-баша затримав його як почесного бранця, і Зелінський уже сорок днів нудьгував у своєму наметі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 557).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 468.

Почесний, почестний, а, е.

1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у.

2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку. Тільки й знає почесний хліб старостам вертати. Г. Барв. 457. Почесна (чарка?) — угощеніе водкой въ нѣкоторые моменты свадебнаго обряда. Дружба наливає чарку горівки і кличе на почесну. Грин. III. 513. Тут то саме у Тараса коровай ділили; за вечерею бояре дружечок гулили; подавали їм почесну, а сами ковтали. Мкр. Н. Зо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 392.