ПОТРОЩИТИ

ПОТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., перех., розм.

1. З силою розламати, розбити на частини (часто все або багато чого-небудь); розтрощити. — Ти чого став..? — гукала друга [жінка] на чоловіка. — Чом не возьмеш ломаку та не потрощиш їм тоту [ту] машину..! (Коцюб., І, 1955, 256); До такого [потока] й не підступиш близько.. І нема на нім жолобків, щоб напитися було подорожньому: все одно він потрощить тобі, понищить (Хотк., II, 1966, 301); — Ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (Стельмах, І, 1962, 451); * Образно. — Отаке тепер в мене розбите серце! Ви потрощили моє серце (Н.-Лев., VI, 1966, 65); Все потрощила, пошматувала, рознесла війна (Дор., Не повтори.., 1968, 11); // безос. Один із плотів.. трапив між каміння, і тисячі колодок в лікоть завтовшки потрощило і розметало на дрібні тріски (Стор., І, 1957, 241); // Розчавити, роздробити (перев. що-небудь крихке, ламке). Як обрізують тютюн, то кожну бадилину, кожний лист у кожної дівки в руці бачить [тютюнник], .. — і як нанизала, і чи потрощила (Григ., Вибр., 1959, 261); Колеса махали зубцями, неначе хотіли вхопити чоловіка й потрощити його на шматочки (Н.-Лев., II, 1956, 97); Щогла, підпливши до берега,.. разів зо два збила Сева з ніг і могла потрощити йому кості (Ю. Янов., II, 1958, 53); // безос. Земля вибухнула під ним. Гострий біль пронизав зігнуті в стременах ноги до самих колін. «Потрощило!» майнуло в голові (Гончар, III, 1959, 223).

2. Побити, повбивати всіх або багатьох (ворогів, супротивників і т. ін.). Супротивних потрощив [Еней]: Махне мечем — врагів десятки Лежать, повиставлявши п’ятки (Котл., І, 1952, 259); Він пручався й репетував: — Пустіть!.. Я їм голови позриваю!.. Повбиваю!.. Потрощу!.. (Гр., II, 1963, 376); [Чіп:] Всіх потрощу! Всі забирайтесь геть! (Коч., П’єси, 1951, 205).

3. фам. Жадібно з’їсти, поглинути (їжу). Допивши стакан чаю і потрощивши усі сухарці, Марта Кирилівна встала (Н.-Лев., VI, 1966, 16); — Ви знаєте, вночі у вагоні перегриз [собака] мотузку і потрощив ущент цілий клунок харчів однієї сердитої баби (Коп., Сон. ранок, 1951, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 427.

Потрощити, щу́, щи́ш, гл.

1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. І. 76.

2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 382.