ПОТОЧНИЙ

ПОТО́ЧНИЙ, а, е.

1. Який є, існує, відбувається, має місце тепер, у цей час. З початком поточного року з’явився в Стриї альманах «Ватра» (Фр., XVI, 1955, 122); Правда, доводилось йому чути, що в житті його чекають і труднощі, і боротьба за велике майбутнє, але як прикласти оте прекрасне слово «боротьба» до звичайних, поточних буднів, він не знав (Жур., Вечір.., 1958, 221); Надзвичайно важливо регулярно влаштовувати політичні доповіді про поточний момент і наші завдання (Рад. Укр., 19.XII 1956, 1); // Пов’язаний із сучасним моментом. Поезію треба і любити, і поважати. І пропагувати теж.. Маю на увазі не лише друкування вартих того віршів, а й хороші, вдумливі критичні їх розгляди, передовсім у поточній пресі (Рильський, Веч. розмови, 1964, 108); На поточні виробничі потреби колгоспи витрачають величезну кількість праці, матеріалів і коштів (Ком. Укр., 5, 1960, 62).

2. Який відбувається, здійснюється щодня (про справи, роботу); повсякденний. Загальні збори, конференція або з’їзд обирають бюро або комітет, які є виконавчими органами і керують усією поточною роботою партійної організації (Статут КПРС, 1971, 12); Коли Микита Макарович уперше запитав на правлінні, які його міркування з приводу поточних господарських справ, дід Харко аж змокрів (Ю. Янов., II, 1954, 160); Вихідні дані для вивчення населення дають поточна статистика і переписи населення (Наука.., 12, 1958, 11).

∆ Пото́чний план; Пото́чне планува́ння — план, планування на найближчий час; Пото́чний раху́нок — рахунок вкладника банку або ощадкаси, з якого вкладник може одержувати свої гроші, якщо є потреба, і поповнювати його додатковими внесками; Пото́чний ремо́нт — усунення дрібних несправностей з метою запобігти великим поломкам, руйнуванню. — Ми зараз пробуємо робити поточний ремонт екскаватора на ходу, не припиняючи роботи (Багмут, Опов., 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 419.

Поточний, а, е. Текущій; обыденный. Поточні потреби.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 381.