ПОТАЙНИЙ

ПОТАЙНИ́Й, а́, е́.

1. Розташований або зроблений так, що його важко знайти, побачити, помітити. Двоє дверей: одні — маленькі, низькі — потайні; другі — великі (Вас., III, 1960, 223); Функе сховав книжку в скриньку, замкнув, поклав ключик у потайну кишеню (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 331); Ховали [селяни] листівки в потайні місця, берегли їх, як світлу надію на краще (Цюпа, Назустріч.., 1958, 205); // Відомий небагатьом або тільки комусь одному. [Неофіт-раб:] Мені казав один товариш-раб, що десь над Тібром, як перейти отруєну Маремму, є табор [табір] потайний рабів-повстанців (Л. Укр., II, 1951, 238); Кому вже, як не йому, Оленчукові, було краще знати потайні сиваські ходи, ніким не досліджені, не нанесені на жодній карті (Гончар, II, 1959, 397); Під корінням старої смереки Іван показав Франці потайну схованку, де зберігався прапор і заборонені книги, що про неї, крім них двох, не знає ніхто в світі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 55); // Захований від сторонніх очей, замаскований. Горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні! (Рильський, III, 1961, 9); // Скрадливий, ледь чутний. Їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (Коцюб., II, 1955, 312); Не раз стежила Улянка за цим птахом. Літ зозулячий безшумний, потайний, як у злодюжки (Донч., IV, 1957, 103).

Потайни́й ліхта́р (ліхта́рик) — ліхтар, світло якого замасковане з боків, так щоб іншим не було видно. Попереду йшов Курлов, присвічуючи собі під ноги потайним трофейним ліхтариком (Перв., Дикий мед, 1963, 262).

2. Який навмисне приховують від інших, тримають у таємниці; таємний. — Чи не було пак часом в тебе з кимсь якого потайного роману..? (Н.-Лев., IV, 1956, 330); [Матушка гуменя(подумавши):] Ти ще не була між нами, не бачила, що часом заводиться під чорною одежею. Чи матимеш ти силу в собі подавити всі ті потайні чернечі гріхи, які з усіх боків обступлять тебе? (Мирний, V, 1955, 71); — Про що ви говорите? Не доберу, — сказав Прохор, справді не вгадуючи потайних намірів тестя (Шиян, Баланда, 1957, 68).

3. Глибоко затаєний у серці, не висловлений, не виявлений зовні (про думки, почуття, переживання). Лягав спати Михайло, може, не раз з потайною надією, що от ведмідь знов одвідає, і вночі не спав, прислухавсь, і бравсь за рушницю, що собі покупив (Вовчок, І, 1955, 344); Я чув, як за дверима тихо, крадькома заспівало жіноче сопрано, немов вкладало в пісню давню потайну свою тугу (Вас., І, 1959, 250); Коли зустрічались їхні погляди, хитрі Лук’янові очі свердлили брата, мов гострі буравчики, легко відгадуючи його потайні думки (Шиян, Гроза.., 1956, 99); // Невиразний, не цілком усвідомлений. Потайним дівочим відчуттям вона ніби догадується, що робиться з хлопцем (Стельмах, II, 1962, 336).

4. Який діє приховано, замасковано, не виявляючи свого справжнього обличчя. Як от рибалка, їздячи човном, кукольва́н розсипає, так той потайний зрадця Вуяхевич розсипав гіркі слова в козацькії душі (П. Куліш, Вибр., 1969, 159); [Матрона:] А може й сам ти потайний сектяр? (Л. Укр., II, 1951, 527); Коли я приїхав до Києва на працю в газеті, поміж українським колом уславлено було мене за потайного п’яницю (Вас., Незібр. тв., 1941, 199); // Який неохоче ділиться з іншими своїми думками, почуттями, намірами (про людину, її вдачу); скритний. — Ви людина палка, щира, одкрита, а ці люде хитрі, потайні (Н.-Лев., V, 1966, 249); Вона з природи була трохи потайна, то й не признавалася перед чоловіком у багатьох справах (Март., Тв., 1954, 234); Цих потайних Щербин і сам дідько не розбере, коли вони жартують, а коли правду говорять (Стельмах, І, 1962, 64).

◊ Потайна́ гадю́ка (га́дина), лайл. — про підступну, зловмисну людину. Чекай-но, знайду я тебе, знайду, потайна гадюко (Жур., Вечір.., 1958, 348); Потайни́й соба́ка (сірко́); рідко Потайна́ соба́ка: а) який кусає несподівано, не гавкаючи. Потайного собаки гірш треба боятися (Номис, 1864, № 3046); Не стерпів [Іван] нікому. Подобав на ту потайну собаку, що перше вкусить, заки гавкне (Март., Тв., 1954, 227); — Лягава служба у вас [прислужників], як у потайного сірка, того й дивись, вискочить з-під воріт, вхопить за литку (Цюпа, Три явори, 1958, 45); б) (лайл.) про підступну людину. [Камо:] Кривавий собака, потайний, ненажерний, приходить сюди, прибігає сюди і по камері нюшить… (Лев., Драми.., 1967, 8).

5. Те саме, що таємни́чий 1, 2. Її пашисте від холоду обличчя, її повні достиглі уста і потайні очі несуть назустріч панові збентеження і ніяковість (Стельмах, Хліб.., 1959, 343); // Невідомий, незбагненний. Кожне слово Якимове було для них тайною, потайнішою од християнських тайн (Н.-Лев., І, 1956, 194); І хотіла б [Настя] устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (Вас., І, 1959, 221).

6. Не дозволений законом, урядом; конспіративний, підпільний. [Прісцілла:] Коли побачить хто й подасть до суду, що ти вчащаєш на нічнії збори громади потайної, — не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана, ні рід патриціанський… (Л. Укр., II, 1951, 344); Який ти [партія правди] шлях пройшла у битві світовій, Зростила скільки серць і розумів завзятих, Як з іскри, виростав могутній геній твій У потайних гуртках, в Сибірі [Сибіру], в казематах! (Рильський, III, 1961, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 395.

Потайний, а́, е́ Потайной, тайный, скрытый. Потайного собаки гірш треба боятися. Ном. № 3046. Тілько скажу подружжю потайному. Чуб. V. 663. Пошептом дає козакам потайний наказ. К. ЦН. 213. Потайний гріх ще й грішніщий. Г. Барв. 452. Потайна лихоманка. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 375.