ПОРОДА

ПОРО́ДА, и, ж.

1. Сукупність характерних ознак будови тіла, властивостей організму, що, передаючись спадково, створює видозміну в межах якого-небудь виду тварин. З зародків певних приходить Кожна істота на світ і породу свою зберігає (Зеров, Вибр., 1966, 179); Хоча Плачинда уже востаннє, ще весною дав собі зарік не мати справи з непевним добром, але ці коні таки спокусили його і породою, і півціною (Стельмах, І, 1962, 498); // Група свійських тварин одного виду і спільного походження, які мають характерні сталі ознаки будови тіла і властивості організму і становлять видозміну в межах якого-небудь виду тварин. Будьоннівська порода — вітчизняна порода коней, виведена.. шляхом схрещування донських і чистокровних верхових коней (Колг. енц., І, 1956, 608); Розмова зразу ожила і перейшла раптом на породи курей (Коцюб., II, 1955, 218); Сухомлинова корова-ялівка червоно-степової породи, забрівши далеко від берега, непорушно стоїть серед чистої морської синяви (Гончар, Тронка, 1963, 229); // розм. Сукупність представників одного виду або класу тварин. — Від рибалок я чула, що хотять ввесь іспустить ставок, Щоб, не бродивши в воду, Забрать всю риб’ячу породу (Бор., Тв., 1957, 141).

2. Вид рослин (деревних або чагарникових). Ліс все міцнішає, потужніє. Сливе жодного дерева другої породи не стрінеш: самий бук і бук (Коцюб., III, 1956, 138); — Не руйнуйте деревини, це будлея, рідкісна порода… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 66); — Я взявся ліпити нову рослину, створювати нову породу. Беру для схрещування рослини різних видів і навіть думаю спробувати — різних родів… І, по можливості, з різних віддалених місцевостей… (Довж., І, 1958, 406).

3. перен. Сукупність рис вдачі, характеру, що створює певний тип людей. Дід Йосип і дід Кривенко — однієї породи люди, обидва жадібні до життя (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951,14); — Не такої ми, моряки, породи, щоб кінці віддавати (Ткач, Жди.., 1959, 17); // Категорія, тип людей, що відрізняються від інших якими-небудь характерними ознаками, особливостями поведінки, вдачі і т. ін. Вони виділи, що в селі настає якась нова порода людей, що хоче зломити давні звичаї (Март., Тв., 1954, 107); Розвелась ціла порода пустомолотів, закутих в панцир інструкцій, служак, яких голими руками не візьмеш, з якими треба вміти воювати (Гончар, Тронка, 1963, 81).

4. розм. Рід, сім’я, рідня. Ремул, Рутульської породи, Троюродний був Турну сват (Котл., І, 1952, 237); Се чоловік хорошої породи. Їх уся порода хороша (Сл. Гр.); — Дуже я хотів би породичатися з вами.. — Породичатись, Гнате, не штука. Але ж, як говорять: не шукай вроду, а шукай породу (Стельмах, II, 1962, 349); // перен. Сукупність характерних для кого-небудь фізичних ознак, особливостей вдачі, одержаних спадково. — Ну, ну! Ти вихорівської породи не показуй. Жмикрути нещасні. Усе вам мало! (Тют., Вир, 1964, 236); «Синок» ступив у хату, пригнувшись під одвірком, рослий, широкоплечий. Зразу вгадувалася материна порода (Вол., Самоцвіти, 1952, 11).

5. з означ., заст. Походження, належність за народженням до якої-небудь соціальної верстви. [Петро:] Я чоловік простої породи, простим і зостануся. Таку мені й жінку треба. Хай не буде вона панею, а буде помішницею [помічницею] (Мирний, V, 1955, 190); [Староста:] До краси прибавився знов розум, якого я ще не бачив і між жінками вищої породи!.. Цариця ти моя! (К.-Карий, І, 1960, 171); — Іде козацькая голота, за нею з вилами дядьки, всіх, хто не хлопської породи, вони рубають до ноги!.. (Сос., І, 1957, 382).

6. гірн. Мінерал або сукупність мінералів з більш-менш постійним складом, що є складовою частиною земної кори. В дуже зруйнованих горах породи, що колись залягали глибоко, опиняються близько від поверхні, а іноді цілком виходять на поверхню (Фіз. геогр., 5, 1956, 119); Бутаков не просто креслив на карті контури берега та островів, він уважно вивчав їх геологічну структуру,.. спостерігав послідовність нашарувань різних порід, рив шурфи (Тулуб, В степу.., 1964, 272); // Мінерал, в якому міститься корисна копалина. Ярина все ближче підходила до терикону старої шахти — високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (Собко, Стадіон, 1954, 19).

∆ Матери́нська поро́да див. матери́нський; Поро́жня (пуста́, ме́ртва) поро́да — мінерали, що входять до складу копалин, мінеральної сировини, але не мають практичної цінності. — Вугілля! — крикнув напарник копача, згрібаючи вбік порожню породу (Тулуб, В степу.., 1964, 274); Бригада Наді Волошко поспішала. До кінця зміни лишалося півтори години, а з штреку треба було вибрати ще близько сімдесяти тонн пустої породи (Ткач, Плем’я… 1961, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 264.

Порода, ди, ж.

1) Родъ, поколѣніе, фамилія. Се чоловік хорошої породи. Їх уся порода хороша. Нѣжин. у.

2) Разрѣшеніе отъ бремени. Угор. В три дні по породі на панське ей гнали. Гол. II. 699.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 345.