ПОНАВОЗИТИ

ПОНАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех. Привезти одного за одним або групами багатьох, одне за одним або частинами багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили або не понавозили? Таки такий ярмарок, що неначе у Харкові об пречистій (Кв.-Осн., II, 1956, 12); Гості, знайомі з хазяйською сім’єю, понавозили з собою незнайомих і тут тільки перший раз знайомили їх (Н.-Лев., І, 1956, 143); — А в кого є чим, понавозили дерева, двори позавалювали (Головко, II, 1957, 497).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 142.

Понавозити, жу, зиш, гл. Навезти (во множествѣ). Що то, батечку, із яких то міст на той ярмарок не понавозили всякого хліба. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 302.