ПОМАГАТИСЯ

ПОМАГА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПОМОГТИ́СЯ, о́жеться, док., безос., розм. Те саме, що помага́ти 2. Мені тоді було важенько.. Усе було міркую і обмірковую добре, — а не помагається… (Вовчок, І, 1955, 237); — Гляди! спіткає й тебе лиха година, згадаєш тоді Тетяну, не раз пошкодуєш, та не поможеться, — докоряла стиха Тетяна (Л. Янов., І, 1959, 55); Кликали ворожку, хоч і не помоглося, а рукавець борошна віддай (Кол., Терен.., 1959, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 110.

Помагатися, гається, сов. в. помогти, можеться, гл. безл.

1) Приносить, принести пользу, оказать дѣйствіе, сдѣлаться лучше (о здоровьѣ). Неначе й помылось. Шевч.

2) Съ отрицаніемъ: не помогать, быть безполезнымъ, напраснымъ. Не просись, каже, не поможеться. Рудч. Ск. І. 18. От лаяла і плакала, та нічого не помоглось. Рудч. Ск. II. 59. Годі, каже, бабусю, плакати: не поможеться. МВ. І. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 292.