ПОКРУТИТИ

ПОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш.

1. перех. і неперех. Док. до крути́ти 1, 3. Натиснув [Марко] обома руками ключ. Він не повертався. Тоді він заклав у дірочку ключа невеличкий шворник і спробував знову покрутити (Мик., II, 1957, 325); Мишуня уявляв собі, що він на заводі, ось зараз покрутить хтось вимикача, і освітлиться величезний цех (Ю. Янов., II, 1954, 146).

Покрути́ти голово́ю — заперечити що-небудь порухом голови з сторони в сторону. Страшнувато? — запитав Черниш. — Ні, — боєць покрутив головою (Гончар, III, 1959, 37); Іван з глибоким недовір’ям подивився на Гната, й заперечливо покрутив головою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 20); Покрути́ти но́сом — виразити незадоволення.-Од мене прикинь дулю отцю благочинному, а другу госпожі благочинній, — сказала Оникія Степанівна. — Отець Харитін тільки носом покрутив (Н.-Лев., III, 1956, 92); — Ну-ну, це не архів, а мертвецька якась, — покрутив носом Василь Панкратов (Донч., II, 1956, 10).

2. док., перех.і неперех. Крутити (у 1-3, 5-7 знач.) якийсь час. Онися заплющила очі, розвела пальці обох рук, потім покрутила палець кругом пальця й загадала, чи приїде, чи не приїде [Моссаковський] (Н.-Лев., III, 1956, 34); Чепіга взяв трубку, покрутив ручку, попросив відділ освіти (Коп., Лейтенанти, 1947, 207); Стаха.. покрутила книжку в руках, розкрила, подивилась на шрифт і.. віддала (Вільде, Сестри.., 1958, 384); Він багатозначно покрутив пальцем біля лоба (Донч., VI, 1957, 9); Вітер піднімав з землі кленове і дубове листя, покрутивши на місці, жбурляв угору (Мушк., День.., 1967, 98); Він покрутив довгі вуса, погладив широченьке пузце (Ковінька, Кутя.., 1960, 92).

◊ Покрути́ти го́лову кому — закохавши в себе, дурити когось, збивати з пантелику якийсь час. — Покрутиш одній дівчині голову, а тоді іншій бісики пускаєш (Тют., Вир, 1964, 222); Покрути́ти мізка́ми — добре думати, мізкувати якийсь час. — А чого тут думати мені? Це ти вже краще покрути мізками.., — перебив її Плачинда (Стельмах, І, 1962, 311).

3. док., перех. Крутячи, призвести до втрати попереднього вигляду; скрутити все або багато чого-небудь. Я бачив, як вітер березку зломив: Коріння порушив, гілля покрутив… (Пісні та романси.., II, 1956, 150); // Зробити спотвореним. Роки, весняна вільгість, осінні хлющі і тумани спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (Стельмах, І, 1962, 43); // безос. Щось іде — таке.., що й глянути гидко: на одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло (Свидн., Люборацькі, 1955, 150); — Бач, як ноженята йому [ягняті] покрутило (Гончар, Тронка, 1963, 6); // перен. Морально скалічити; // безос. Як дочка, допоможи йому, борись за свого батька, за те, щоб він піднявся, якщо його погнуло та покрутило (Гончар, Тронка, 1963, 265).

4. док., перех. Скручуючи, згортаючи що-небудь, виготовити все або багато чогось. Всі покрутили цигарки «солідні» й до книжок узялися (Головко, І, 1957, 147).

$ Покрути́ти го́лови кому — закохати в себе багатьох. [Пшеменський (підходить до неї):] Я гадаю, що пані зовсім покрутила голови всім ніжинським паничам (Коч., І, 1956, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 52.

Покрутити, чу́, тиш, гл.

1) Покрутить, повертѣть. А чорт тоді покрутив головою і каже: таки і я тебе покалічив. Рудч. Ск. І. 52.

2) Исковеркать. Щоб тобі покрутило. Чуб. І. 90.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 279.