ПОЗНІМАТИ

ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. — Познімала я образи і повиносила у комору (Стор., І, 1957, 92); Титар познімав з воза горшки, миски, макітри, ринки, глечики, покришки й порозставляв той крам кругом ганку (Н.-Лев., III, 1956, 93); М’ясо найкраще тим часом спекли і з рожен познімали, Кожному пайку дали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 59).

2. Скинути з себе чи з кого-, чого-небудь усе або багато чогось, що надіте, пов’язане і т. ін. Що було на ній до вінця позичено, чи плахта, чи свита, чи намисто, чи скиндячки, то усе люди своє познімали (Кв.-Осн., II, 1956, 217); Ось ми коням познімали Мокрі пута з ніг (Фр., XIII, 1954, 181); Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Тют., Вир, 1964, 357).

◊ Позніма́ти шапки́ (брилі́, капелю́хи і т. ін.): а) вітаючися з ким-небудь, скинути головний убір (про всіх або багатьох); б) (перед ким і без додатка) скинувши головний убір, виявити повагу до кого-небудь, віддати шану комусь (про всіх або багатьох). Хоч і підійшов [сотник] до людей, що перед ним усі шапки познімали і поклоняються йому, а він іде собі, надувшись (Кв.-Осн., II, 1956, 177); Всі, як один, що були на майданчику, познімали шапки. Стояли.. простоволосі, у жалобі по вбитому товаришеві (Головко, II, 1957, 618).

3. Зрізавши, зрубавши, спилявши і т. ін., видалити з поверхні все або багато чого-небудь, що її покриває чи становить верхній шар чогось. Навіть шкір не познімав [Тодір] із них [лошат]: не тому, що боявся хвороби, а того, що не зміг би без сліз обдирати свої надії (Стельмах, І, 1962, 207); // Зібрати після достигання все або багато чого-небудь (плоди, овочі і т. ін.).

4. Усунути, збити (пострілом, ударом і т. ін.) всіх або багатьох. Ми познімали караули, підперли двері і почали кидати у вікна запалені віхті соломи (Ю. Янов., II, 1958, 251); — Даю тобі секретне завдання — познімати по фінському фронту всіх «зозуль» [снайперів], бо від них немає життя (Тют., Вир, 1964, 262).

5. Відвести, відкликати звідкись, перевести в інше місце всіх або багатьох. — Машина сама жати не буде, людей до неї треба. А людей ми не дамо. Треба буде, то й строкових познімаємо (Головко, II, 1957, 238).

6. Звільнити, усунути (з посади) всіх або багатьох. Новий голова вирішив здобутки садівників використати у власних інтересах… То й почав кривдити, дискредитувати цих людей, а згодом і з роботи познімав (Грим., Незакінч. роман, 1962, 163).

7. Відмовитися від чогось, раніше запропонованого, сказаного і т. ін. (про всіх або багатьох). Познімати кандидатури із списку для голосування.

8. Відтворити, скопіювати все або багато чого-небудь. Познімати копії з карт.

9. Сфотографувати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

10. Робити зйомку якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 824.

Познімати, ма́ю, єш, гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 266.