ПОЗАВИСАТИ

ПОЗАВИСА́ТИ, а́є, а́ємо, аєте, док.

1. Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чомусь, повиснути (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Снігу було вище колін; він лежав важкою ковдрою на землі і позависав мохнатими бровами на гіллі дерев (Сенч., Опов., 1959, 11).

2. Затриматися, повиснути в повітрі, в просторі над землею (про багатьох птахів, комах і т. ін.). Жайворонки позависали в небі, ллють живе срібло, тріпочуть (Оров., Зел. повінь, 1961, 81).

3. чим. Закритися чим-небудь у багатьох місцях. Ой давно, давно в дому й не була, Та вже тая та й доріженька терном заросла.., пилом припала, Червоною та калиною позависала (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 782.

Позависати, са́ю, єш, гл. Быть завѣшеннымъ многимъ. Досі тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною позависала. Чуб. V. 753.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 252.