ПОВІДСИХАТИ

ПОВІДСИХА́ТИ, а́є, док.

1. Відсохнути (про все або багато чого-небудь).

2. Втратити здатність рухатися, перестати діяти (про руки, ноги). Писати [протокол] на самого себе? Та швидше руки мені повідсихають! (Збан., Єдина, 1959, 70).

Щоб (бода́й) ру́ки (язики́) повідсиха́ли кому, лайл. — уживається як побажання зла кому-небудь. — Щоб тому руки повідсихали,.. хто й местиме вашу буцегарню! (Стор., І, 1957, 111); — Пощо, кажу, дівку держиш у себе? Аби про тебе не знати що казали? — А щоб їм язики повідсихали! (Хотк., І, 1966, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 670.

Повідсихати, хаємо, єте, гл. Отсохнуть (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 221.