ПОВОЛОКТИ
Значення поволокти це
ПОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш; мин. ч. поволі́к, волокла́, ло́; док., перех.
1. Потягти кого-, що-небудь по поверхні чогось. Дід витяг дуба з корінням та й поволік десь за собою (Укр.. казки, 1951, 110); Нічого Явдосі робити, поволокла його [сотника] самотужки в хату (Кв.-Осн., II, 1956, 202); Налетів на червононосого хорунжого Остап і накинув йому на шию аркан.. І поволік його по полю Остап, голосно скликаючи козаків (Довж., І, 1958, 252); // Понести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі.
◊ [Ле́две (наси́лу і т. ін.)] но́ги поволокти́ — піти дуже повільно, з трудом (від старості, утоми і т. ін.). — Стійте тут! — промовив [Лушня] тихо. Усі стали. Один Чіпка без тямку поволік ноги далі (Мирний, II, 1954, 182); Поволокти́ кайда́ни, заст. — піти на каторгу. Його недовго мордували В тюрмі, в суді, а в добрий час В кайдани добре закували, Переголили про запас; ..І поволік Петрусь кайдани Аж у Сибір… (Шевч., II, 1963, 249).
2. розм. Взагалі понести кого-, що-небудь кудись. — Був тут поліційний комісар. Весь наклад простісінько з друкарні поволік до прокураторії (Фр., IV, 1950, 169).
3. Потягти за собою (перев. повільно, насилу). Коники.. сіпнули й соб і цабе.. і ледве поволокли ту завальну машину (Н.-Лев., III, 1956, 168); Танк бурею розгорнувся перед «Москвичем», водій хвацько підчепив його сталевим тросом і поволік у бік каналу, — мов комаху яку-небудь поволік! (Гончар, Тронка, 1963, 184).
4. Повести кого-небудь за собою силоміць або переконавши. — Ходи зо мною до пасіки. Поволік Яким Николу затінками попід берег, аж під.. вербу (Ков., Світ.., 1960, 9); Підскочив вовкуватий, довгоногий стражник, шарпнув жінку за руку й мало не бігцем поволік до юрби (Стельмах, І, 1962, 574).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 690.
Поволокти, чу́, че́ш, гл. Поволочь, потащить. Москаль встав і насилу поволік потомлені ноги. Левиц. І. 2. Чи не поволочеш ти вовчого хвоста? Ном. № 11037.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 226.
поволокти Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
paolocci | поволокти |
поволокти Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
povolokty | povolokty | povolokty |
поволокти Рід - дієслово, доконаний вид
поволокти Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поволочу | поволочемо |
2 особа | поволочеш | поволочете |
3 особа | поволоче | поволочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поволік | поволокли |
Жіночий рід | поволокла | |
Середній рід | поволокло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поволочімо | |
2 особа | поволочи | поволочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поволікши |
поволокти Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
9 | 4 | 5 |