ПОБРЕХЕНЬКА

ПОБРЕХЕ́НЬКА, и, ж., розм.

1. Коротка розповідь анекдотичного або повчального характеру. За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Мирний, III, 1954, 295); Розповідали [козаки] побрехеньки й реготали (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 399).

2. Те саме, що брехня́ 1, 2. І як тепер пояснити йому, що допустилася цієї невинної побрехеньки тільки з любові до нього? (Вільде, Сестри.., 1958, 498); А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 43); Знаючи чесну хлоп’ячу вдачу, заробітчани не вірили побрехенькам, що зводили недруги на Оверка (Горд., Заробітчани, 1949, 92).

◊ Побрехе́ньки точи́ти — те саме, що Баляндра́си точи́ти (див. баляндра́си). Позалазивши в холодок, грали [хуторяни].. в «дурня» та точили різні побрехеньки (Тют., Вир, 1964, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 626.

Побрехенька, ки, ж. Побасенка, анекдотъ. Я давно чув про усі ці побрехеньки, та усе якось не діймав їм віри. Ком. І. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 206.