ПЛЕСКАТИ

ПЛЕСКА́ТИ, плещу́, пле́щеш і рідко плеска́ю, плеска́єш, недок.

1. неперех. Рухаючись, видавати плескіт (у 1 знач.) (про воду або іншу рідину); хлюпати. По піску по золотому Ллється срібная вода: Плеще, грається на ньому (Крим., Вибр., 1965, 77); На річці плескала хвиля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 151); * Образно. Як море хвилями, плеще на вітрі яра пшениця (Головко, І, 1957, 340); // Битися, ударятися об (у) що-небудь з плескотом. Шумить Дніпро,.. плескає в береги (Вовчок, І, 1955, 91); Лагідно плещуть хвилі об залізну обшивку пароплава (М. Ол., Леся, 1960, 125); // Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плескіт. Наші весла тихо плескали в морі (Коцюб., II, 1955, 302); Плеще [пароплав] колесами, наче сполоханий лебідь крилами (Сміл., Сад, 1952, 61); // Падати з плескотом. Плеще холодний дощ (Фр., XIII, 1954, 151); Кулі плескали у воду; // розм. Іти з шумом (по воді, болоту). А він і плеще до мене через рівчак (Сл. Гр.).

2. перех. і неперех. Бризкати водою (або іншою рідиною), лити її на кого-, що-небудь. Півста тисяч київських пролетарів наспіх плескали холодною водою в обличчя, хапали сніданок.. і мерщій поспішали до заводських брам (Смолич, Мир.., 1958, 80); Старша кума плескала [вино] на стелю (Кач., II, 1958, 14).

3. неперех. Те саме, що плеска́тися 4.

4. неперех. Утворювати звуки, схожі на сплеск води (перев. про крила). Невидимі, але гучні крила вихра-велета і б’ються й плещуть (Л. Укр., І, 1951, 237); На тину сусідський півень плеще крилами (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 59).

5. перех. і неперех. Бити чим-небудь по чомусь (звичайно з ляскотом). Гірш не переставав плескати його по плечі (Фр., VI, 1951, 471); — Такі нахазяйнують чортів пляшку! — лаявся Йонька, плескаючи молотком по косі (Тют., Вир, 1964, 224).

6. неперех. Бити в долоні на знак схвалення або вітання; аплодувати. Перша частина концерту близилась до кінця.. Пан Ямайський плескав скільки сили (Сам., II, 1958, 222); Всі плескали, аж долоні їм пашіли, бо кожен відчув, що говорила Олька щиро і гаряче (Вільде, Пов. і опов., 1949, 213); Щепкіну захоплено плескав увесь театр (Рильський, III, 1956, 337).

Плеска́ти в доло́ні (рідше рука́ми, в ру́ки): а) бити долонями одна об одну (звичайно виявляючи радість, подаючи сигнал чи в такт музиці і т. ін.). [Xуса (увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у долоні):] Гей, слуги! (Л. Укр., III, 1952, 145); Горпинка.. плеще в долоні: — Білий хліб! Мамо, білий хліб!.. (Донч., III, 1956, 11); Хлопець аж у руки плеще, налюбуватися не може машиною (Фр., II, 1950, 42); б) бити в долоні на знак схвалення або вітання; аплодувати. Хо.. чує, як йому плещуть в долоні (Коцюб., II, 1955, 426); Глядачі невгамовно плещуть у долоні, вимагають, щоб він грав і співав (Ткач, Жди.., 1959, 58).

7. перех. Те саме, що виплі́скувати 3. Який біс жениться, а нам коровай плескать (Номис, 1864, № 4063); Плещу, плещу, хлібчик, дай, бабо, кіста [тіста]! (Сл. гр.).

8. перех. і без додатка, перен. Говорити дурниці, вигадувати що-небудь, чого не було і немає. Тепер уже ніхто й не згадує про те, що колись баби плескали, мовби-то він крадене передержує! (Гр., II, 1963, 314); — А може, це — просто звичайні бабські плітки. Про Орину плещуть дурниці всякі (Головко, II, 1957, 518); // Наговорювати на кого-небудь щось. — Так ти тілько.. знаєш на других плескати, а й сам такий, як і всі (Мирний, IV, 1955, 112).

◊ Плеска́ти язико́м (язика́ми) див. язи́к.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 576.

Плескати, щу, щеш, гл.

1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?

2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще. Лукаш. 125.

3) = Випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста! Харьк.

4) У кузнецовъ: клепать. Сумск. у.

5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?

6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак. О. 1862. VI. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 194.