ПЕРЕЇЖДЖАТИ

ПЕРЕЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ПЕРЕЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПЕРЕЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док.

1. перех. і неперех., через (на) що. Їхати, пересуватися (сушею або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування) через що-небудь, перетинаючи щось, з одного боку чогось на інший. Прийшлось їм переїжджать через річку на поромі (Мирний, V, 1955, 348); Темрява мовчала. Тоді Гнат рушив далі і став переїжджати струмочок, що дзюркотів унизу (Тют., Вир, 1964, 188); — Та зостаньтесь ночувати, — просив Прокопович, соваючись на стільці, — ніч темна, а вам треба переїздити через Рось (Н.-Лев., III, 1956, 72); Поки переїздили площу, було тихо. Але ось неподалеку ззаду ударив постріл, другий (Головко, II, 1957, 468); Вони переїхали бродом дві протоки, об’ їхали озера-лимани і поскакали вздовж Сир-Дар’ї (Тулуб, В степу.., 1964, 300); Іде [Дударик], іде — коли море.. Аж тут коник біжить: — Що ж ти, — каже, — без мене. Сідай, перевезу. — Переїхав Дударик на той бік (Тич., І, 1957, 146).

2. неперех., до (від) кого, в що, з чого. Їхати, пересуватися (сушею або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування) з метою зміни місця проживання, перебування. Маня хутко переїжджає з батьком в Луцьк, так що я сподіваюся з нею незабаром побачитись (Л. Укр., V, 1956, 18); — Тату, як ви так полюбили Дмитра, переїжджайте до нас жити, — не раз говорила вдовиця (Стельмах, II, 1962, 261); В четвер переїздимо, бо завтра кінчаємо роботу в Алушті (Коцюб., III, 1956, 139); Руднєв переїздив з одного місця бою на друге, керуючи операцією (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 41); Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити (Вовчок, І, 1955, 33); Як тільки пожежа в центрі міста припинилася, Наполеон переїхав з Петровської фортеці знову в Кремль (Кочура, Зол. грамота, 1960, 346).

3. перех. і неперех., чим, через (повз) що, по чому. Рухаючись, пересуваючись сушею або водою з одного місця в інше, минати щось, проїжджати що-небудь, повз що-небудь. Десь у віддалі дудніли мірні важкі кроки кінного патруля, що переїжджав по вулицях (Фр., VI, 1951, 163); Довелось переїжджати через уже визволену Ригу (Гончар, Маша.., 1959, 11); Зеленим лісом, що купався у проміннях весняного сонця, переїздив, грюкочучи,.. поїзд (Мак., Вибр., 1954, 14); До берега річки під’їхали кілька вершників без сідел, і, доки ми переїздили поруч, — у воді вже плескалося кілька чоловік (Досв., Вибр., 1959, 43); Підійшов до їх сусіда, привітавсь та й каже: "А чи чули ви, що коло Чорного гаю розбої? Ані перейти теперки тудою, чутно, ані переїхати" (Вовчок, І, 1955, 357); По дорозі збоку, саме місток переїхали, валка упорожні вертається додому (Головко, І, 1957, 342).

4. перех., розм. Розчавлювати, калічити кого-, що-небудь колесами під час їзди. Коли чоловік їде — кидає під колесо цурупалок, переїжджа [колесо] його (Номис, 1864, № 13420); Хто чув, як кричать і ридають колеса, коли переїдуть горлянку чи ногу… (Сос., І, 1957, 110); * Образно. — Вони тілько ходять кругом, шукають, як би підритися під мене, підкопатися так, щоб я не знав, щоб зразу повалить мене, наступити, перейти, переїхати… (Мирний, І, 1954, 163).

5. перех., рідко. Їдучи, долати певну відстань. Затим-то так наш Уласович і поспіша, що й коневі не дасть здихнути, і сам, не обідавши, тридцять семисотних верст, іще з гоном, не спочиваючи, переїхав (Кв.-Осн., II, 1956, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 185.